За інформацією: Суспільне Полтава.
Нацгвардієць Андрій Сидоренко із Запоріжжя реабілітується на Полтавщині після повернення з російського полону. 47-річний чоловік перебував у в’язницях на Донеччині та Луганщині два роки.
Про життя в полоні та повернення до України Андрій Сидоренко розповів Суспільному.
"2017-го року у листопаді я пішов на контракт, у нацгвардію. У мене звання молодший сержант. Посада – командир відділення зв’язку. 15 грудня 2021-го року ми виїхали на чергову ротацію до міста Маріуполь безпосередньо до села Виноградне на блокпост. Там же 24 лютого 2022-го року ми і зустріли напад на нашу країну. До 28-го числа ми знаходились на блокпосту, уже були поступово обстріли і вибухи були все ближче й ближче. Нам був даний наказ залишити блокпост і переміщатись до самого міста Маріуполь. І це, з одного боку, і врятувало нам життя. Коли від’їхали, я виглянув у вікно і побачив, що снаряди лягають рівно у блокпост", — розповів військовослужбовець.
З квітня по травень 2022-го року Андрій Сидоренко перебував з побратимами на заводі "Азовсталь" через те, що російські війська оточили Маріуполь. Після чого потрапив до полону.
"З 18 травня по 15 червня я перебував в Оленівці. З харчуванням було просто огидно. По-перше, що були дуже великі перерви між прийомами їжі. Тобто, 12-13, а то й 14 годин. Це раз. По-друге, порції настільки мізерні, що просто, щоб її вжити, вистачало секунд 20. 2-3 ложки юшки якоїсь і якщо там листочок якоїсь капусточки буде плавати, то це в кращому випадку. Були проблеми з питною водою. Її взагалі не було", — згадував колишній військовополонений.
Андрій Сидоренко перебував з побратимами на заводі “Азовсталь”. Фото надані Андрієм Сидоренко
У червні Андрія перевезли до в’язниці на окуповану Луганщину. Там, говорить, умови тримання військовополонених були кращими.
"Постільну видали нам. В Оленівці ми спали взагалі на підлозі. У двоповерховому бараці було 600 людей. Людям доводилось спати в коридорах, і на східцях. А тут умови кращі були. У кінці липня чи на початку серпня адміністрація виділила нам на барак телевізор. А там же лише російські новини. Але все одно ми фільтрували ці новини Вони говорять, що їх війська зайняли вигідніші позиції, то це значить, що наші тиснуть їх", — розповів Андрій Сидоренко.
Весь цей час чоловік нічого не знав про рідних, дружину та сина. Після повернення до України в першу чергу набрав дружину Яну. Її номер, каже, знав напам’ять.
"Приїхали на колишній пропускний пункт між Бєлгородською та Сумською областю. Полегшення, радість, що повернувся на свою рідну землю. Вручили рюкзак, в якому був одяг, приладдя гігієнічне. Ми прийняли душ, переодяглись і там вже нам видали телефони і кожному картку з номером", — каже нацгвардієць Андрій.
Нині він проходить психологічну та фізичну реабілітацію на Полтавщині. Планує продовжувати займатись військовою справою.
"Подивимось, чи дадуть мені можливість продовжувати службу за станом здоров’я. Можливо, не в якості, скажімо, військового на нульовій лінії, але можу, скажімо, як інструктор, щоб показати те, чому навчився там, у Маріуполі. Все-таки якісь прогнози робити важко, але я впевнений, що правда буде за нами", — сказав він.
До України чоловік повернувся 25 червня 2024-го у рамках чергового обміну українських та російських військовополонених. Тоді вдалось повернути з полону 95 наших воїнів.
