"Україна для кожної дитини": які форми сімейного виховання існують та скільки дітей цього потребують
Подружжя Шереметів взяло під опіку двох братів та сестричку, створивши для них справжню родину. Як прийняти дитину в сімʼю? В Україні окрім усиновлення існує ще декілька варіантів.
В Україні триває всеукраїнська інформаційна кампанія “Україна для кожної дитини”, метою якої є розповісти громадянам про різні форми сімейного виховання в Україні, про це пише УНН.
На сьогодні, на обліку по усиновленню перебуває понад 15 тисяч українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проте проблемним є те, що більшість кандидатів на усиновлення прагне взяти в родину дітей віком до 6-ти років і без братів та сестер, коли понад 90% дітей в інституціях є старшими.
Також, за даними Нацсоцслужби за період з 24 лютого 2022 року до 1 січня 2024 року 1786 дітей залишилися без батьківського піклування внаслідок військового вторгнення (смерть, загибель батьків, відсутність зв՚язку з батьками). Із 1786 дітей – 1188 дітям встановлено статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.
Способи прийняття дитини в родину
В Україні існує платформа “Україна для кожної дитини”, де в єдиному місці можна отримати покроковий алгоритм дій, щоб прийняти дитину у свою сім’ю, дізнатися про усиновлення, сімейні форми виховання та патронат, знайти потрібного експерта чи експертку тощо.
Для тих, хто хоче прийняти дитину в родину, на сайті платформи є розділ “Лінія турботи”, там можна отримати первинну консультацію. Таким чином усім бажаючим нададуть відповіді як на юридичні питання, так і є можливість отримання консультацію від працівників соціальної сфери, підтримки від психолога-консультанта.
Тож існує декілька способів прийняття дитини в родину. Зокрема, в Україні, крім усиновлення, передбачені такі форми сімейного виховання як опікапіклування, прийомна сімʼя, дитячий будинок сімейного типу, а також послуга патронату над дитиною. Пропонуємо детальніше про них дізнатися.
Усиновлення — це родина для дитини назавжди.
Усиновлена дитина стає частиною нової сім’ї на правах народженої, з рівними правами та обов’язками, як і у біологічних дітей.
Сімейне середовище — це саме те місце, яке створює у дитини відчуття безпеки, довіри та любові. Це єдина форма виховання, яка гарантує дитині стійку та постійну сімейну підтримку.
Прийомна сім’я
Це родина, яка прийняла на виховання від 1 до 4 дітей. Тут діти отримують тепло, підтримку і мають можливість зростати та розвиватися в безпеці й любові. Держава виділяє кошти на утримання дітей.
Дитячий будинок сімейного типу
Велика прийомна сімʼя або дитячий будинок сімейного типу – це сімʼя, де виховують дітей, які залишилися без турботи батьків. Така родина може прийняти від 5 до 10 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.
Патронат
Патронатна сім’я надає дитині необхідну турботу і створює безпечні умови для її розвитку в той час, коли її біологічна родина не може виконувати свої обов’язки через різні причини (хвороби, складні життєві обставини, втрата житла тощо). Паралельно з перебуванням дитини у патронатній сім’ї соціальні служби працюють з її батьками, щоб вони могли вирішити свої проблеми і знову взяти дитину на виховання.
Опіка та піклування
Опіка/піклування — виховання дітей у сім’ї опікуна/піклувальника. Таку форму передбачено переважно для родичів, але й для тих, хто пройшов спеціальне навчання. Ви стаєте законним представником/-цею дитини та відповідаєте за її життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток. При цьому держава надає фінансову підтримку на утримання дитини.
Опіку встановлюють над дітьми до 14 років. Піклування встановлюють над дітьми від 14 до 18 років.
Кожна дитина в Україні повинна зростати в безпечній та турботливій сім’ї, мати можливості для повноцінного та гармонійного розвитку.
Опіка або піклування в Україні є однією з найпоширеніших форм сімейного виховання. У сім’ях опікунів, піклувальників виховуються понад 45 тис. дітей. Це 3 з 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
УНН пропонує прочитати історію родини Шереметів з Дніпропетровщини, яка відчинили двері свого дому для трьох дітей.
Родина Шереметів взяли під опіку чужих дітей, двох братів та сестричку: 11-річного Арсенія, 13-річного Єлисея і маленьку Адель. Дівчинці 10 серпня виповнилося два роки. А загалом вже пішов другий рік, як діти живуть в цій родині.
Чому саме опіка
Ігор Вікторович Шеремет тривалий час працював на залізниці, рано пішов на пенсію, чоловік зізнається, що рішення щодо опіки приймали спільно, всією родиною. Разом з дружиною подзвонили доньці, поспілкувалися з онуком. Донька сказала: не хвилюйтеся, дітей підтримаємо всі разом.
Я мислю холодним розумом, зважено. Дружина Наталя – емоційна людина. Зізнаюся, вона не уявляє свого життя без дітей. Це її призвання. Свого часу працювала і в школі, і в лікарні, там, де потрібна допомога. Ми знали про ситуацію з Арсенієм і Єлисеєм. Хотіли взяти під опіку саме цих хлопчиків. Постійно консультувалися зі службою у справах дітей. Одного разу запитали, що буде з їхньою сестричкою Аделькою. Нам пояснили, що її через особливості зі здоров’ям можуть віддати у спеціальний інтернат. Ми цього не хотіли і прийняли рішення – під опіку беремо трьох
– говорить Ігор Вікторович.
Шеремети подали заяву і пакет необхідних документів, після чого було ухвалене рішення про встановлення опіки. Звісно перед цим було спеціальне навчання і консультації з психологами. Чоловікові та дружині пояснили різницю в опіці та піклуванні. Зокрема, вони опікуються дитиною, яка не досягла 14 років. А піклуються про дитину, віком від 14 до 18 років. Але як опікун, так і піклувальник є законними представниками інтересів дитини. Вони несуть відповідальність за її життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток. Загалом у Шереметів за кілька місяців всі бюрократичні питання вирішилися.
“Хлопці дуже рано стали дорослими. За час, що вони у нас, змінилося все: поведінка, світогляд, ставлення до побуту. Ми намагаємося підготувати дітей до дорослого життя. Розмовляємо про різні життєві ситуації. У них не має рожевих окулярів. Ось наприклад, від самого початку ми завели фінансовий зошит, де ведемо родинний бюджет. Разом з дітьми робимо покупки, щоб вони розуміли, як і чим живе родина. Так формується їхня фінансова грамотність. Навіть дворічна Адель стала більш відкритою. Раніше дівчина була як їжачок. Зараз – зовсім інша дитина”, – ділиться з нами пані Наталія.
Вона говорить, що Єлисей вже хвилюється про майбутню долю сестри, чи залишиться вона в нашій родині, коли вони з братом підуть у доросле життя. Звісно Шеремети все пояснюють хлопцям, але водночас радіють, що діти усвідомлюють свою відповідальність за долю рідної людини.
Все, як у звичайній родині
Хлопці активні, як і належить у їхньому віці. А опікуни їх підтримують, дають поради, і звісно виховують, Все, як у звичайній родині. Є і приводи для гордості. Про це пан Ігор і пані Наталя можуть розповідати годинами. Єлисей – один з кращих учнів у класі. Має грамоти і подяки. Він надзвичайно любить вчитися. У Арсенія здібності до кулінарії. Хлопець гарний господар. Наталя готує на кухні, а він поруч допомагає.
Живуть діти в просторому будинку, на вулиці – гойдалки та басейн. Одна з кімнат прикрашена кульками. Це до дня народження, говорить пані Наталя. У нас склалася традиція: розвішувати кульки, організовувати чаювання зі смаколиками, ну і звісно жодне свято не обходиться без подарунків.
“Хлопці ходять у школу, відвідують гуртки, є у них друзі. На жаль, у селищі не має такого вибору гуртків, як у місті, але вони все одно знаходять заняття до душі. Наприклад, я рибалка, і хлопці теж полюбили цю справу. Тому за першої нагоди їдемо всі разом до водойми”, – продовжує свою розповідь Ігор Вікторович.
Проте, це не всі родинні традиції. Кожен ранок у сім’ї Шереметів розпочинається з фізкультури. Роблять всі гуртом, і діти, і дорослі.
“Ми з дружиною показуємо, що є краще життя, ніж сидіти годинами у телефоні. Також коли виникають проблемні питання, всі разом сідаємо за круглий стіл, обговорюємо, шукаємо рішення. Доросле життя – це не прогулянка. Будуть і випробування, і труднощі. Але сильні люди вирішують проблеми, тому треба фізично розвиватися і загартовувати характер. Такій життєвій науці ми вчимо дітей”, – продовжує розмову Ігор Шеремет.
Скрізь відчували підтримку
За майже дворічний досвід опіки, у родині зізнаються: жодного разу не пошкодували про своє рішення. І як би складно не було виховувати дітей, скрізь вони знаходили підтримку.
“Служба у справах дітей стала нашим головним порадником. У нас склався особливий тип відносин. Ми не боїмося візитів спеціалістів зі служби, а служба з повагою ставиться до нас і до нашої роботи. Інколи телефонують, інколи заходять. Нам немає чого приховувати, тому двері завжди відчинені”, – розповідає Наталя.
Та й у селищі до рішення поставилися з розумінням. Селищний голова Божедарівки відразу запропонував придбати за кошти громади будинок, але родина і так мала комфортні умови для проживання. Також дітям подарували двоярусні ліжка, а щодо забезпечення продуктами, то взагалі питання не стоїть.
Коли ви робите такий крок і берете на себе відповідальність за діток, то не сподівайтесь, що все буде легко. Так буває у кожній сфері. Але відчуваю дуже багато допомоги протягом всіх етапів. Підтримка не закінчується, коли діти зайшли у ваш дім. Вона триває. А ще б радила опікунам вміти тримати баланс, розвантажуватися, щоб не було вигорання. Так ви зможете допомогти більшій кількості дітей
– зазначила пані Наталія.
Шеремети не загадують на майбутнє, але доки буде здоров’я, то планують і надалі підтримувати дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Більше про сімейні форми виховання можна дізнатись на сайті “Україна для кожної дитини”.