За інформацією: Суспільне Вінниця.
Прощання з Андрієм Гуньком у приміщенні філармонії. Суспільне Вінниця
Батьківщину чоловік боронив у складі 45 окремого стрілецького батальйону. За словами Богдана Гарнаги, Андрій завжди був готовий прикрити, вмів тримати важкі позиції.
"Коли в 2022 році противник нас вибив з позицій, нас залишилося мало, і потрібно було підсилювати фланг у селі Новобахмутівка. Тоді Андрій і ще 12 бійців дві доби були найважчі. Він приїхав і сказав: "Я піду". Стримували, він був старшим", — сказав Богдан Гарнага.
Прощання з Андрієм Гуньком. Суспільне Вінниця
Від рядового Андрій дослужився до офіцера. 2023 року головнокомандувачем Валерієм Залужним військовий був нагороджений "Золотим Хрестом". Загинув він 29 березня під час виконання бойового завдання. Командир 3 роти 425 окремого батальйону безпілотних систем Андрій Герасимчук розповів, що того дня разом із Гуньком полягли ще четверо бійців.
"Ми втратили чотирьох загиблих в підрозділі, ще один не з нашого підрозділу. Це жахлива трагедія. Андрій був фахівцем своєї справи, хлопці дуже його поважали, поважало командування, поважали підлеглі. Все в нього виходило", — сказав Андрій Герасимчук.
Прощання з бійцем на кладовищі. Суспільне Вінниця
Церемонія прощання з полеглим бійцем проходила в приміщенні обласної філармонії. Попрощатися із захисником прийшли рідні та друзі, представники обласної та міської влади та бойові побратими.
Військовослужбовець Ігор Марецький на псевдо "Дєд" розповів, що з перших днів повномасштабного вторгнення разом з Андрієм боронили Батьківщину пліч-о-пліч, пройшли найгарячіші напрямки від Красногорівки до Степового.
"В нього посада — технік роти, в мене — старшина роти. Не було таких посад. Кожна людина на рахунку, тому всі бойові дії були разом", — сказав Ігор Марецький.
Мати оборонця Юлія Вотчер. Суспільне Вінниця
У полеглого залишилася дружина, син, батьки. Мати Андрія — волонтерка Юлія Вотчер — звернулася до присутніх із проханням пам’ятати про ціну боротьби і допомагати фронту.
"Андрій пішов. Чому? З його хворобами його у Вінниці не взяли. Він не хотів, щоб ми були "Білоруссю" або губернією. Він хотів дітям залишити Україну. І він за цю Україну і пішов воювати. Від нас залежить тепер, чи ми будемо "Білоруссю", чи губернією. Кожен наш подих, крок, думка — воно або на плюс до перемоги, або до рабства. Щоб було менше поранених, менше вбитих, нам потрібно щось робити всім. Не лише плакати. Плакати — в останню чергу. Слава Україні і нашим всім Героям!", — сказала Юлія Вотчер.
Військовий передає прапор родині Андрія Гунька. Суспільне Вінниця
Поховали загиблого на Алеї слави на Сабарівському цвинтарі. Під час церемонії прощання родині передали прапор. Поховали із військовими почестями.
