За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Виставка Григорія Синиці. Тернопільський обласний художній музей
У Тернопільському художнього обласному музеї відкрили виставку "З глибини національного світогляду" заслуженого художника України, лауреата Шевченківської премії Григорія Синиці.
Про це повідомили на сторінці Тернопільського обласного художнього музею.
"Твори Григорія Синиці — колоритні, характерні для народного мистецтва. Йому однаково вдавалися як пейзажі, натюрморти, так і архітектурні краєвиди. Він зумів реалізувати свої ідеї та отримати заслужене визнання", — йдеться у повідомленні.
Картини Григорія Синиці. Тернопільський обласний художній музей
Виставка триватиме до 22 жовтня 2024 року.
Відвідувачі виставки. Тернопільський обласний художній музей
Що відомо про художника
Григорій Синиця народився в Одесі у 1908 році. Після смерті батьків виховувався у дитячому притулку. Освіту здобув в Одеській середній художній школі у класі Михайла Гершенфельда, відомого модерніста, який прищепив йому любов до кольору. Саме за його порадою Григорій Синиця вступає до Київського художнього інституту де знайомиться із Миколою Рокицьким — учнем професора Михайла Бойчука. Бойчукісти пішли проти "системи", у своїх творах поєднували любов до монументального мистецтва та візантійського іконопису.
У 1941 році у Києві відкривається перша персональна виставка робіт, більшість з яких було втрачено під час війни.
Окупацію пережив у Києві — проживав на Куренівці, неподалік Бабиного Яру, сам потрапив до колони, яку гнали на страту, дивом врятувався, але цій трагедії присвятив численну кількість робіт.
У повоєнні роки взяв участь в облицюванні будівель на Хрещатику, Маріїнського палацу, був рекомендований на сталінську премію, але за "бойчукізм" та "націоналізм" викреслено із списку.
У 1955 році у Києві відбулася перша післявоєнна виставка.
У 1969 році Синиця через переслідування влади змушений переїхати У Кривий Ріг.
Визнання художника відбулось у 1987 році коли в Палаці культури була відкрита персональна виставка Григорія Синиці, потім три великі виставки у Києві.
У 1992 отримав Державну премію ім.Т.Г. Шевченка "За відродження української колористичної школи монументального живопису". Отримав звання заслуженого художника України в останній рік свого життя.
