За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Траурний кортеж від Дому Печалі йде до Микулинецького кладовища. Суспільне Тернопіль
"Коли почалася повномасштабна війна, він міг не йти в армію. В нього були причини, через які він міг не йти, але він рвався дуже. Він просив: "Можливо, я тут не такий корисний буду, там я буду набагато корисніший". У нього був сміливий характер, він не був боязкий по житті. Він завжди і своїх друзів захищав, він стояв завжди горою", — сказав Петро Ридзай.
Над труною військовослужбовця розгорнули прапор. Суспільне Тернопіль
Софія Дольна та Анжела Дацюк сестри Олександра, які росли з ним.
"Мій брат був дуже життєрадісним. Навіть до трагедії він намагався з гумором ставитися. Він завжди був готовий захищати мене. Нас всіх. Ми його маленькі сестрички", — розповіла Софія Дольна.
Анжела Дацюк розповіла, востаннє говорила з братом 28 грудня.
"У цей день сказав: "Я йду на роботу, на завдання". Я чекала його дзвінка. Не було. Нам повідомили лише, що вже він в реанімації в Дніпрі. Це було через чотири дні, мені здається".
Похорон Олександра Пришляка, Тернопіль, 9 січня 2025 рік. Суспільне Тернопіль
Олександр служив в 59-й штурмовій бригаді. Він отримав поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нововасилівка. Помер 2 січня у Дніпропетровській обласній лікарні. У бійця залишилася донька та син. Поховали Олександра на Пантеоні Героїв, що на Микулинецькому кладовищі.
