За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Шкіра для виробів. Суспільне Тернопіль
За словами жінки, спершу було непросто, оскільки не мали ні практики, ні обладнання, ні клієнтів. Освоювали пошиття та ведення сторінки в інстаграмі, паралельно працювали і виховували 6-місячну доньку.⠀
"Ми робили десь 30-40 виробів на місяць. Всі преси, всі машинки ми закуповували поступово. На момент повномасштабного вторгнення в нас було вже майже все обладнання. Нам довелося закрити майстерню і все там залишити. Ми виїхали з маленькою коробкою, там помістилися шматочки шкіри і дерев’яні коробочки, там був ручний інструмент, дві коробочки. Це все, що ми змогли вивезти. В нас був бюджет 6 тисяч гривень на сім’ю: я, чоловік, дитина і собака. Тому як відкрити тут майстерню ми не думали. Ми намагалися тут якось вижити".
Коли трохи освоїлися в Тернополі, вирішили знову відкрити майстерню і займатися пошиттям шкіряних виробів. І знову довелося починати все спочатку, розповіла Анастасія. Оскільки власних коштів на розвиток бізнесу не було, гроші позичили.
"Позичили кошти, щоб відкрити майстерню вже тут. Але цих коштів вистачило виключно на одну третину з того, що тут є зараз, можливо навіть менше. І на оренду першого місяця. Що робити далі роздумували з чоловіком, але мені попалася грантова програма, на яку можна було подати заявку. І я її подала.
Знайшла її випадково анкету в соцмережах — "Економічні можливості для жінок", ще 2 дні думала чи треба мені це заповнювати. Я сумнівалася, але таки заповнила. Це було навчання триденне, повноцінне. І грант був конкурсний, на 70 чи 60 тисяч, я вже суму не пам’ятаю. І потрібно було серед десяти ще захищатися, щоб отримати цей грант і в мене вийшло.
Це була суттєва допомога, ми придбали ноутбук і ще основні обладнання і шкіру для того, щоб ми могли розпочати нашу діяльність знову, навіть з боргом".
Виробництво. Суспільне Тернопіль
Зі слів Анастасії, поступово, крок за кроком, вдалося закупити техніку, знову налагодити виробництво і, навіть, подвоїти в кількості виробів за місяць:
"Всі наші вироби зроблені за допомогою ножів, розраховані нами. Кожна біговочка робиться вручну. І кожна кишенька ретельно профарбовується. Особливість виробів в тому, що ми обробляємо краєчки, вони всі загладжені і всі шви – ручний шов.
Наша базова ідея, яку ми хочемо донести – те, що українське виробництво теж буває якісним і гарним. Ми використовуємо українську шкіру, українського виробника. І коли люди повиїжджали з рідних місць, їм хотілося мати хоч якусь частинку України біля себе. Тому чоловік запропонував зробити українську колекцію і нанести українське гравіювання".
Найважче, розповідає Анастасія, було на початку. Коли опинилися в новому місті з малою дитиною, без підтримки рідних.
"Зовсім нікого з близьких, хто міг би нас підтримати на відкриття цієї справи, не було. Все, що ми робили, ми робили втрьох. І якщо в когось щось не виходило, то ми програвали всі разом. І це було найважче.
Ми працювали 24/7, ми тут в цій майстерні по три доби ночували на новий рік, щоб відпрацювати ті кошти, які ми позичали. Деякі сусіди навіть думали, що ми тут живемо".
Анастасія з чоловіком у майстерні. Суспільне Тернопіль
За словами жінки, розвинути свою справу допомогли навчання і участь в різних грантових програмах. Їх знайшли в центрі "Дія.Бізнес". За словами заступниці керівниці центру Мар'яни Демчук, за три роки роботи центру 70 учасників грантових програм отримали фінансову підтримку на загальну суму понад 30 мільйонів гривень:
"До нашого центру звертаються велика кількість підприємців, які переїхали з територій, які наразі тимчасово підконтрольні РФ. На базі нашого центру підприємці можуть отримати консультаційну допомогу з будь-якого питання з розвитку власної справи. Це може бути як питання юридичного супроводу, питання оподаткування, питання грантової підтримки, маркетингу. Тобто все те, що необхідно підприємцям для розвитку бізнесу. Також на базі нашого центру відбувається великий потік подій, освітніх, зокрема на лютий в нас заплановано 8 подій.
Наразі найбільш актуальними програмами є програми від держави, це гранти від "є.Робота" — це грант на власну справу на суму до 250 тисяч гривень. А також грант на переробне підприємство до 8 мільйонів гривень".
Зараз в Анастасії Симоненко і її чоловіка є вже нові плани на розвиток і масштабування власної справи.
"Тільки йти вперед. Складнощі будуть і вони будуть неодноразові. Але якщо це справа, котра дійсно подобається, то її можна розвинути, навіть, з мінусу, не обов’язково мати якийсь стандартний капітал, щоб щось почати", — сказала підприємиця.
