За інформацією: Суспільне Полтава.
На фасаді полтавського навчального закладу відкрили меморіальні дошки на честь двох захисників України — Романа Сліпича та Петра Процика. Бійці загинули на війні з Росією.
Про це повідомили на офіційному сайті Полтавської міської ради.
У Полтаві 5 листопада відбулася церемонія відкриття двох меморіальних дошок. Їх встановили на будівлі полтавської загальноосвітньої школи №11, де навчалися полеглі воїни.
Під час відкриття присутні вшанували пам'ять захисників хвилиною мовчання та поклали квіти.
Покладання квітів під час церемонії відкриття меморіальних дошок загиблим воїнам Роману Сліпичу та Петру Процику в Полтаві 5 листопада. Фото: Полтавська міська рада
Воїн Роман Сліпич
Старший солдат Роман Сліпич народився 20 квітня 1984 року в Полтаві. З 1991 року навчався у Полтавській ЗОШ №1, потім — у ЗОШ №11. Далі здобув спеціальність машиніста екскаватора у ПТУ №23. Працював за фахом у "Полтававодоканалі".
25 лютого 2022 року чоловік добровільно став на захист України. Після мобілізації був зарахований на посаду стрільця-помічника гранатометника мотопіхотного батальйону. Служив у складі 30-ї ОМБр імені Князя Костянтина Острозького. Із 2 березня до 19 червня 2022 року брав участь у військових діях на території Луганської області. Із 8 серпня до 16 вересня 2022 року захищав державну цілісність біля села Червоне Харківської області та селища Курдюмівка Донецької області. Загинув унаслідок вибухової травми 24 вересня 2022 року біля селища Озерянівка Горлівського району на Донеччині.
Був посмертно нагороджений орденом "За мужність", а також відзнакою Полтавської громади "Захисник України — Герой міста Полтава".
Церемонія відкриття меморіальних дошок Роману Сліпичу та Петру Процику в Полтаві 5 листопада. Фото: Полтавська міська рада
Воїн Петро Процик
Старший матрос Петро Процик народився 4 квітня 1985 року в Полтаві. Закінчив ЗОШ №11. 2003 року здобув професію монтажника санітарно-технічних систем і обладнання та газозварника у професійно-технічному училищі №23. З серпня 2004 року працював такелажником у службі головного механіка ВАТ "Лтава". З травня 2018 року — у філії "УГВ-Сервіс" ПАТ "Укргазвидобування" помічником бурильника та машиністом підіймача з капітального ремонту свердловин. Проживав чоловік в Опішні разом з дружиною та дітьми: сином Микитою і донькою Ориною.
10 жовтня 2022 року Петра Процика мобілізували та направили для проходження служби до військової частини. Із 2022 року боєць брав участь у звільненні Херсона. Зокрема, в серпні 2023 року військовий разом з побратимами групи спеціального призначення брав участь у бойових діях поблизу села Ольгівка Херсонської області, у подальшому населений пункт звільнили від російської армії. Також у вересні 2023 року вони здійснили рейд на острів Тендрівська Коса, внаслідок чого РФ втратила понад 10 військовослужбовців.
У січні 2024 року в складі групи спеціального призначення воїн виконував бойове завдання в акваторії Чорного моря неподалік узбережжя тимчасово окупованого Криму. Брав участь у знищенні комплексу наземної станції БпЛА та РЛС "Нева-БС". Загинув старший матрос 28 лютого 2024 року під час бою на острові Тендрівська Коса. Воїн врятував життя побратимам, забезпечивши їм відхід.
Військовий був нагороджений відзнакою "За оборону України", почесним нагрудним знаком "Золотий хрест", а також посмертним орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
