За інформацією: Суспільне Полтава.
Ветеран Олег Мажара кілька місяців тому повернувся до Полтави після лікування. Він переніс 26 операцій після поранення у Вугледарі, попереду – ще одна. Нині реабілітується у рідному місті. Про службу в ЗСУ, лікування, відновлення та нагороду "Золотий хрест" від колишнього головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного з ветераном поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Олегові Мажарі – 33, він – колишній особистий охоронець. Вступив до ЗСУ наприкінці березня 2022-го, попри відмову у військкоматі за станом здоров’я. Чоловік взяв відношення у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. І одразу з Полтави він поїхав до Курахового.
Олег Мажар під час служби. Надане Олегом Мажарою"Як приїхав у бригаду, одразу познайомився з побратимами. Чотири дні – поки вдягнули, поки взули. Поки зброю показали. Я з автоматами ніколи не мав справи. З пістолетами – так. А з автоматами – ні. І на четвертий день, після того, як я приїхав до Курахового, я виїхав на позицію. На Мар’їнське направлення", – розповів Олег Мажара.
Потім бригаду перекинули у Вугледар – там був прорив росіян. Спочатку пробули добу в шахті, а потім військових перекинули у лісосмугу. Там довелося воювати з "вагнерівцями" та російськими морпіхами. Обстрілювали з танків, мінометів, "Градів". До того ж, на тому етапі війни з’явилося багато дронів.
"Там були найбільш жорсткі шість днів в моєму житті. Там і отримав поранення. Тоді вже в нас були і втрати, 300-ті були, і 200-ті вже були. Там було дуже тяжко. Там більш все жорсткіше. І наші недруги атакували вночі весь час. Вони починали о 7-й вечора. І до 4-ї ранку. Кожну годину у них новий підвіз партії. Чуєш, "беха" їде – значить, вже привезли. Дивишся в "тепляк" – вже вони підходять".
Олег Мажара з побратимами. Надане Олегом Мажарою
У Вугледарі військовий отримав поранення в руку пострілом з танка. При цьому не одразу зрозумів, наскільки воно серйозне.
"З одного боку маленький такий "вхід" був, а ззаду просто був великий "вихід". І хлопці кажуть: "Мажор, в тебе там жорстко, треба евак (евакуаційний автомобіль – ред.". Евак швидко приїхав, до речі. Привезли нас на стабпункт (стабілізаційний пункт – ред.). Зустріла мене дівчина, 23 роки. Молода така. А я їй кажу: "А що, правда, що руку відріжуть?". Вона каже: "Хто тобі таке сказав?". Говорю: "Побратим сказав". Вона каже: "Плюнь йому в лице. Нічого не буде, все нормально".
Нагороду “Золотий хрест” Олег Мажара розіграв на аукціоні за 3 тисячі доларів. Її повернули. Надане Олегом Мажарою
Після кількох транспортувань Олега Мажару привезли до Рівного, де він і проходив лікування. Там йому зробили 26 операцій. Під наркозом робили навіть перев’язки. І попереду – ще одна: потрібно наростити біцепс.
"Не можна до наступної операції приступати, поки не заживе те, що попереднє. Рана була здорова. Вирва. Два кулака могло туди вилізти. Її там поступово зашивали, тобто не могли одразу, не можна було стільки зашити. Була кістка перебита. Думали ставити пластину, але не поставили. Як лікар сказав: "Чудо, вона сама зрослася". Мені просто дуже пощастило, що не зачепило артерію. Так би, як лікар сказав; "Дві хвилини – і все".
Олег Мажара і Тарас Тополя з гурту “Антитіла”, який допомагав розіграти нагороду. Надане Олегом Мажарою
В лікарні військовослужбовець отримав нагороду "Золотий хрест" від колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Нагородили, розповів ветеран, за те, що, зокрема, він разом з командиром замінував лісопосадку у Вугледарі. Це завадило прориву росіян. Як потім дізналися у бригаді, ворожа група ДРГ, намагаючись прорватися, натрапила на розтяжки. Із семи чоловік лишилося двоє поранених.
"Це не тільки моя нагорода. Це й для тих хлопців, які загинули, і тих, хто поранений, вони теж її заслужили. Я її виставляв на аукціоні. За неї дали 3000 доларів. І та людина, яка її виграла, вона мені її повернула", – розповів Олег Мажара.
Нині ветеран реабілітується у Полтаві. Серед планів – займатися волонтерством та розвивати дитячий спорт в місті.
