За інформацією: Суспільне.
Олександр Сєрков з 2014 року служив у АТОАнтитерористична операція.. Після закінчення контракту у 2022 році в 60 років знову пішов добровольцем на війну. Нині його рідне місто у Запорізькій області окупували російські військові. Чоловік хоче знову повернутися на фронт.
Свою історію ветеран розповів кореспондентам Суспільного.
Від АТО до оборони Миколаєва
У рідній Камʼянці-Дніпровській, що у Запорізькій області, у 2014 році, коли деякі учасники проросійських мітингів виходили з георгіївськими стрічками, Олександр розгортав український прапор.
"До мене підходили місцеві деякі і казали, що я бандерівець".
Ветеран Олександр Сєрков. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
З початком АТО чоловік долучився до миколаївської 79-ї бригади. Тоді Олександру було 52 роки.
"Під час АТО навпроти нас у 400 метрах були сепаратисти. Я тоді дивився в тепловізор — вони розпалили вогнище. Кажу хлопцям: "Давай". І ми туди штук шість снарядів з СПГ Станковий протитанковий гранатомет.як "влупили". Говорю далі: "Нормально, вже нічого не горить", — пригадує чоловік.
Згадує, найбільшою розрадою на фронті були тварини.
"Біля нас тварин багато було: собак і котів. Ми з ними обійнявшись спали. У нас була улюблена собака, але її місцеві отруїли… Пса звали Перемога", — говорить колишній військовий.
Олександр Сєрков під час служби в ЗСУ разом із собакою. Особистий архів Олександра
19 лютого 2022 року Олександр звільнився після третього контракту. А вже 24 лютого почалася повномасштабна війна. Попри вік — неповні 60 років — він повернувся до служби.
"Спочатку ми обороняли Миколаїв. І мені запамʼяталося, як вранці 7 березня в казарму влучила ракета, там я був 3 дні до цього. Мені, мабуть, Бог допоміг, що я опинився в іншому приміщенні".
"Це було пекло": про важкі бої на Донбасі
Далі чоловіка перенаправили на Донеччину, де він стримував росіян. Найбільше, каже, запамʼяталося, як виходили з позицій в Зарічному.
"Москалі працювали всім: фосфором, мінометами, артою, танками. Бомбили Зарічне і просто зносили — це було пекло, тяжкі бої. Багато моїх побратимів загинуло там. Максим Танос, Діма Глухман, Стратан, Рижков", — перелічив він.
Олександр Сєрков під час служби в ЗСУ. Особистий архів Олександра
Говорить, тоді довелося залишати позиції.
"Мені довелося хлопців виводити з бою. Нас на автомобілі вночі вивозив Руслан Малюк. Він через добу загинув. Коли вивіз, по дорозі вночі чотирьох "300" я забрав у автівку, і ми вийшли на Ямпіль".
Зараз чоловік вже звільнився за станом здоров’я зі ЗСУ. Каже, часто приходить до Алеї слави, аби згадати побратимів.
"Бачу фото своїх товаришів — мене сльозами "прибиває", я аж не можу. Тому що моя душа там залишилась серед хлопців, моє серце там залишилось. Світла пам’ять моїм побратимам", — висловився ветеран.
Ветеран Олександр Сєрков розглядає світлини товаришів на Алеї слави. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Мрія повернутися у стрій, попри відмови
Свої вихідні Олександр Сєрков не уявляє без спорту, навіть у морозні дні. Каже, це любов з дитинства.
"Спортом я займаюсь з 11 років. Вільна боротьба – 8 років і гирьовий спорт. Постійно в мене в БТРі Бронетранспортер.стояли дві гирі. І під час відпочинку хлопці відпочивають, а я з гирями працюю", — згадує чоловік.
Ветеран Олександр Сєрков займається спортом. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Нині він працює штукатуром на підприємстві, але, каже, хоче повернутися на фронт. Найбільша мотивація – захистити рідних і країну. Його рідна Камʼянка-Дніпровська в Запорізькій області нині окупована.
"Поки на моїй землі ворог — я готовий в будь-яку хвилину взяти до рук зброю і піти воювати. Все!"
Ветеран Олександр Сєрков розглядає розбиту російську техніку. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Олександр вже намагався знову потрапити до війська, але через вік та здоров'я йому відмовляють.
