За інформацією: Суспільне Рівне.
Галина Кирилюк живе у батьківському домі в селі Олексіївка на Рівненщині. Туди вона переїхала з Рівного. Зі слів жінки, дитинство у неї було нелегке, у 14 років пішла працювати на ферму. Тоді в сім'ї було шестеро дітей. Батько воював за Україну, втратив ногу. Тепер жінка вийшла на пенсію і тримає господарство.
Галина Кирилюк народилася у селі Олексіївка. Будинок, у якому вона тепер мешкає, збудували її батьки у 1972 році. Жінка пригадала, яким було її дитинство:
"Дитинство в нас було нелегке. Батько воював за Україну, був без ноги. Є такі тут люди, що батькові не раз дорікали і казали "бандера" на нього. Нас було шестеро дітей. Я в 14 років пішла працювати на ферму свинаркою, бо в сім’ї був нестаток. Уже потім "втекла" у Рівне".
З її слів, раніше дитинство та юність тоді було цікавішими, ніж в сучасної молоді.
"Я дивлюся на своїх внуків. У мене їх вісім. Дочка одна, а внуків — вісім. Але я дивлюся, що в них якось таке нудне життя. Яке нудне? Телефони, звісно. Хоч бідно ми жили, але набагато цікавіше. Знаю, в селі тут так багато було дітей. Завжди сніг випаде — тунелі робимо, по тунелях лазимо. Якісь дружніші були. А зараз якісь усі самі по собі діти", — пояснила Галина Кирилюк.
Галина Кирилюк. Суспільне Суми
Вона зауважила, що прожила у Рівному 50 років. Доглядала сестру з інвалідністю з дитинства, яка була самотньою. Жінка померла два роки тому.
"Так я тут залишилася. Доля на старість літ закинула в село. Мені непогано, в принципі, тут. Я не бачила тої молодості, як інші бачили. У мене молодими померли брати. Тепер брат з інвалідністю в Рівному сам залишився, дружина померла", — зазначила жителька села.
Вона розповіла, що вийшла на пенсію у 45 років:
"Працювала на заводі, на "хімії", 15 років і сім місяців по першому списку йшла. Пенсію непогану отримую — 7 350 грн. Але ж хотілося б більше, звісно, у наш час із нашими цінами на продукти. А так не обмежуємо себе. Доки є здоров'я — то й город обробляємо, маємо і допомагаємо, іншим даємо. От вчора подруга з Рівного дзвонить, каже, треба, щоб передали передачу. Вона працює волонтером. Зберемо і завеземо".
У селі, зі слів Галини, їй подобається.
"Тут доставка в нас хороша. Хліб доставляють три рази на тиждень. М’ясні продукти — два рази. Тільки що то пенсія мала. Ну в мене ще терпимо. Жити можна, якщо не лінуватися, робити щось в городі. Проблема з поштою. Якось раніше з Гощі приїжджала пошта, і ми знали в який час, в який день. А то зараз виписала газету і не можу отримати. Це все, звісно, дрібниці, але часом хочеться подивитися", — розповіла жінка.
Галина Кирилюк.
