За інформацією: Суспільне Херсон.
Лівобережжя Херсонщини продовжує перебувати під тимчасовою окупацією РФ, яка розпочалась із перших днів повномасштабного вторгнення. Ті, хто виїхав до інших регіонів України чи за кордон, втратили все: будинки, майно, подекуди — родинні зв’язки.
Жителі області розповіли, як вплинула на них російська окупація, як змінила їхні звички, свідомість та відчуття.
Тетяна Ковінькова живе у селі під Києвом у місці тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Рідний Берислав залишила у 2022 році, після того як його окупували російські військові.
"Було страшно, коли їхні машини їздили по Бериславу, по нашій вулиці. Заглядали у всі двори. Я виїхала, тому що не могла далі там жити і терпіти все це. Не було ні води, ні газу, ні електроенергії. Ніколи в житті не думала, що на старість таке буде", — згадує жінка.
Переселенка з Херсонщини Тетяна Ковінькова нині живе у місці тимчасового проживання ВПО під Києвом. Суспільне Херсон
Ірина Дробиш теж виїхала з окупованого на той час Берислава. Каже, у місті була нестача продуктів та ліків, відчувався постійний тиск і страх за життя своє та близьких.
"Був постійний ризик, що тебе можуть у будь-який момент забрати на допит і звинуватити в тому, що у тебе вдома знайшли український прапор чи українську книжку. Я розуміла, що залишатись в окупації особисто мені, моїй родині не можна, тому що я державний службовець, мій чоловік працював у ДСНС. Я два місяці не спала. Стояла біля вікна і весь час чекала, що до нас прийдуть з обшуками", — сказала Ірина.
Керівниця місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб Ірина Дробиш. Суспільне Херсон
Зараз вона — керівниця місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Говорить, у "Містечку Хансена" почали життя заново понад 300 родин, які виїхали з тимчасово окупованих територій.
"Ми допомагаємо людям проходити медогляди, влаштовуватися в школи. Працюємо з пенсійними й іншими фондами, які надають їжу чи можливість пройти медичне обстеження. Є такі люди, які виїхали взагалі без одягу, без грошей, без будь-яких збережень. Саме таких людей ми забирали в наші містечка", — сказала жінка.
Начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. Суспільне Херсон
З перших днів повномасштабного вторгнення перебуває в окупації Олешківська громада, розповіла начальниця місцевої міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. До 24 лютого 2022 року у громаді жили понад 40 тисяч людей. Зараз — близько семи тисяч.
"Я не побоюся цього слова, коли скажу, що громада зруйнована, тому що фактично перестали існувати п'ять наших населених пунктів. Всього їх 13. Так само і в Олешках є повністю зруйновані райони, але є також місця, де більш компактно проживають люди. До населених пунктів неможливо проїхати — дороги прострілюються, постійні дронові атаки, вибухи. Так само зруйнована вся інфраструктура, немає доріг", — говорить Гасаненко.
Будинки у тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині після обстрілів та пожеж. Олешки незламні/Telegram
За її словами, після російського теракту на Каховській ГЕС Олешки вже майже чотири роки залишаються без електроенергії, газу та водопостачання". Люди у громаді вимушені виживати.
"Вони без продуктів, без медичної допомоги, ніде не працюють. Для того, щоб оформити якісь соціальні виплати, треба їхати до Скадовська. Дорога, яка туди веде, вже два роки як називається "дорогою смерті" через постійні дронові атаки", — сказала очільниця МВА.
У громаді зруйнована інфраструктура, дороги прострілюються, бракує продуктів та медикаментів. Олешки незламні/Telegram
Тетяна Гасаненко додала, що складною залишається також ситуація з медициною. Окупанти декілька разів намагалися взагалі закрити місцеву лікарню.
"У лікарні на сьогодні надається тільки хірургічна допомога, тому що це фактично питання життя та смерті. Люди помирають і від крововтрат, і з інших причин", — каже вона.
Тетяна Гасаненко відвідала меморіал пам’яті полеглих українських захисників і захисниць на майдані Незалежності у Києві. Суспільне Херсон
Майже 34 тисячі жителів Олешківської громади живуть на підконтрольній Україні території та за кордоном. Попри те, що будинки у багатьох зруйновані, люди найбільше сумують за рідним домом і землею, говорить Тетяна Гасаненко.
"Станом на сьогодні у нас внесено до реєстру зруйнованого та пошкодженого майна більш ніж п'ять тисяч повідомлень. Звісно, це досить умовна цифра. Може здатись, що це просто стіни, але у тих стінах було твоє життя, за тими стінами часом відчуваєш жаль і тугу. Мені просто хочеться повернутися на ту землю, стати ногами на землю лівого берега Дніпра. Але майно вже не має цінності, є цінність людського життя", — розповіла Гасаненко.
Чоловіка Тетяни Гарбар вбили російські окупанти. Два з половиною роки його шукали як безвісти зниклого. Суспільне Херсон
Тетяна Гарбар під час російської окупації втратила чоловіка. Її село Новокаїри Бериславського району військові РФ окупували у березні 2022 року, говорить жінка.
"Окупація — це страшно. Не можна було вийти з телефоном на вулицю. Примушували пов'язувати на руки ті ганчірки білі. Мене відправив сюди чоловік. Довелося залишити все — будинок, господарство. Чоловік допомагав нашим, передавав дані. Сказав, що я буду заважати", — сказала Тетяна.
Могила Миколи Гарбара. Фото надала Тетяна Гарбар
Потім жінка зв'язалась телефоном із сусідами і дізналась, що 17 серпня 2022 року російські військові забрали її чоловіка з дому. З того часу два з половиною роки родина шукала його як безвісти зниклого.
"Ми зовсім нічого про нього не знали. А 13 березня 2025-го мені зателефонував слідчий. Сказав, що знайдені останки, яким може бути два роки. Експертиза ДНК підтвердила, що це його останки", — розповіла Тетяна Гарбар.
