За інформацією: Суспільне Вінниця.
Олександр Глущенко разом із дружиною Жанною. Суспільне Вінниця
Перших два тижні родина Олександра залишалась у Маріуполі.
"Ми сиділи в підвалі, боялись ніс висунути. Не було ні зв’язку, ні води, ні світла, нічого, скрізь чорний дим", — розповіла дружина захисника Жанна Глущенко.
На третій день повномасштабного вторгнення у їхній дім влучила російська авіабомба.
"Як і не було, все під нуль вигоріло. Ми напередодні завершили будівництво. Самі будували, віддали цьому 10 років. Гарний дім вийшов, але не встигли насолодитись", — розповів Олександр Глущенко.
У середині березня родина виїхала до Дніпра, а Олександр продовжив оборону Маріуполя. Спочатку охороняв медичні заклади, на той час місто вже було оточене.
"Розірваних привозили, світла немає, морг переповнений. Їм морфій кололи і залишали, бо не було куди дівати", — сказав захисник.
Олександр Глущенко. Суспільне Вінниця
Далі, коли поранених евакуювали на завод Ілліча, він боронив рідне місто у вуличних боях.
"Ви ж розумієте, що Маріуполь, захищаючись, потягнув на себе основні сили РФ, які мали йти в бік Києва, і вони загальмували в Маріуполі",— сказав Олександр Глущенко.
Далі, як розповів захисник, був відхід на завод Ілліча, з якого 12 квітня отримали наказ вийти в полон.
"Дванадцятого квітня зателефонував і сказав, що нас в полон беруть. Розповів, в якій частині, бо я нічого не знала. Сказав, де шукати, який псевдо. Потім так і почала шукати", — розповіла Жанна Глущенко.
Олександр Глущенко. Суспільне Вінниця
Олександр Глущенко етапували до Сартани, далі була Оленівка, Ростовське СІЗО, Шахтинськ, Таганрог, знову Оленівка, Горлівка та Кіровське. 30 грудня 2024 року чоловік повернувся до України. Коли з’явилась можливість, зателефонував дружині.
"Дивлюсь. номер незнайомий, але з України. Я: "Алло". Чую: "Жанна, це я!". Нас ніхто не попереджав. Ми як були посередині торгового центру, на підлогу сіли і сидимо. Подарунок на Новий рік", — розповіла дружина захисника.
Олександр Глущенко під час звільнення з полону. Офіс президента"Телефонує сестра і каже: "Микита, приходь, тата поміняли". Покинув все, чую мама плаче, я потім теж із батьком поговорив. Були незвичні почуття, бо навіть забув голос батька, але потім був щасливий. Вважаю, це найкращий день у моєму житті, коли я почув його знову", — розповів син оборонця Нікіта Глущенко.
Олександр Глущенко під час звільнення з полону (позаду). Офіс президента
Втративши все в рідному місті, родина виїхала до Німеччини. Там брали участь в акціях на підтримку України, полонених. Дізнавшись про звільнення, Жанна поїхала до чоловіка у шпиталь.
"Таке відчуття було, що від щастя земля з-під ніг тікає. Ви задихались від щастя? Таке відчуття було!, — сказав Олександр Глущенко. — Воля… Неможливо відчути цінність цього слова, поки її не втратиш. Свобода – безцінна, як і здоров’я".
