В інтерв’ю ієрей розповів про свій шлях від архітектора до священника та опір тиску Російської православної церкви
Змінити розмір
Сергій Данілов з Вінниці став першим українським священником у Православній церкві Фінляндії. Він отримав висвячення архієпископом Гельсінським Левом після переїзду до Фінляндії через війну в Україні. Православна Церква Фінляндії активно підтримує українців, які втекли від війни, реалізовуючи благодійні проєкти та соціальну інтеграцію біженців, а також засуджує спроби Української православної церкви московського патріархату (УПЦ МП) відкрити парафії для українців у Фінляндії, оскільки це є канонічна територія Православної Церкви Фінляндії.
У цьому інтерв’ю Сергій Данілов ділиться з Вінниця.info своїми переживаннями та зусиллями, спрямованими на підтримку української громади у Фінляндії, а також аналізує виклики, з якими стикаються біженці. Він розмірковує про значення церкви в часи кризи та важливість відновлення надії й віри серед людей, які пережили біль та втрати.
— Сергію, Ви народилися у Вінниці. Розкажіть, як Ви опинилися у Фінляндії? Що стало основною причиною Вашого переїзду?
— Я народився у Вінниці, і з дитинства моє життя було тісно пов’язане з церквою. Ще підлітком я почав служити вівтарником, а згодом організував молодіжну групу, що займалася волонтерською діяльністю. Духовний шлях завжди був частиною мого життя, навіть коли я здобував інженерну освіту і працював у будівельній сфері, обіймаючи високі посади. Наразі я навчаюсь у Київській православній богословській академії ПЦУ.
Події в Україні, зокрема війна, значно вплинули на мою життєву дорогу. Я відчув глибоку потребу служити людям, надавати їм духовну підтримку. Після переїзду до Фінляндії я зрозумів, що багато українців тут потребують духовної опори, збереження релігійних традицій та єднання в новій країні. Це стало вирішальним моментом у моєму рішенні продовжувати духовне служіння. Я розпочав активну діяльність всередині фінської церкви з організації Богослужінь українською мовою. Служили фінські священники, я робив переклади з англійської та фінської. Організував хор, який співав українською. Парафія активно розвивалася, але постало головне питання: самих перекладів не вистачає. Необхідно, щоб була можливість посповідатися рідною мовою, похрестити, повінчатися. Фіни це також розуміли – і після розмови з архієпископом я погодився стати ієреєм. Після чого архієпископ Лев висвятив мене на священника.
— Як Фінська православна церква підтримує українців, що приїхали до країни через війну? Які духовні та соціальні виклики вони найчастіше згадують?
— Православна Церква Фінляндії надає значну підтримку українцям через благодійну організацію Filantropia, яка зібрала значні кошти для гуманітарної допомоги та підтримки українських біженців. Було зібрано понад 175 000 євро, які регулярно направляються для допомоги в Україні та українцям, які опинилися у Фінляндії. Водночас церква бере участь у проєктах, спрямованих на соціальну інтеграцію біженців. Наприклад, Filantropia розпочала чотирирічний проєкт з інтеграції українців, який отримує щорічне фінансування в розмірі 130 000 євро.
Духовні виклики, з якими стикаються українці, пов’язані з емоційним стресом через війну, розлуку з рідними та адаптацію до нової країни. Багато людей відчувають розпач і тривогу через невідомість, але церква допомагає їм знайти духовний притулок і відчуття спільноти.
— Фінська православна церква чітко висловила свою позицію щодо війни в Україні та дій російської православної церкви. Як Ви оцінюєте цю рішучу підтримку української громади у Фінляндії?
— Це надзвичайно важлива позиція, і вона дуже цінна для української громади. Фінська церква одна з небагатьох православних церков світу відкрито засудила агресію росії та насамперед московського патріарха кирила, який назвав цю війну священною. Цедає відчуття підтримки та солідарності українцям, які знайшли прихисток у Фінляндії. Це не просто слова, а реальні дії, які сприяють інтеграції українців у місцеву релігійну спільноту.
— Чи є у Вашій парафії віряни, які раніше відвідували російську православну церкву Московського патріархату? Як вони реагують на позицію настоятеля РПЦ Кирила?
— Так, деякі наші парафіяни раніше відвідували УПЦ МП,але після початку війни багато хто переглянув своє ставлення до московського патріархату через позицію патріарха Кирила. Підтримка війни з боку РПЦ викликала у людей розчарування та відчуття зради духовних і моральних цінностей. Багато з них прийшли до нашої громади, де вони знайшли місце для молитви та єдності без політичного впливу.
— Ви проводите служби українською мовою. Як реагують парафіяни на можливість молитися рідною мовою за кордоном? Наскільки важливо для них зберегти українські православні традиції?
— Молитва рідною мовою за кордоном є важливим елементом духовного життя українців. Це не просто про збереження мови, це про збереження зв’язку з рідною землею, з традиціями та культурною спадщиною. Для багатьох українців у Фінляндії можливість молитися українською мовою — це не лише спосіб проявити віру, але й спосіб залишатися частиною своєї духовної спадщини, особливо в такий важкий час.
— Ваша парафія активно розвивається, зокрема, завдяки утворенню українського хору. Розкажіть про цей процес і те, як культурне життя сприяє єднанню громади.
— Створення українського хору стало важливим етапом у розвитку нашої громади. Це об’єднало людей, які прагнули не лише молитися, але й зберігати культурні традиції. Хор став не просто частиною богослужінь, але й засобом культурної єдності. Через репетиції та виступи громада об’єдналася, знайшовши спільну мову через музику і традиції. Це дозволяє людям почуватися не тільки частиною церкви, але й активними учасниками спільноти, які разом відроджують свої традиції.
— Часто люди намагаються знайти духовну підтримку в часи війни. Що Ви радите своїм парафіянам, коли вони стикаються з почуттями розпачу, страху чи ненависті через те, що відбувається в Україні?
— Війна завдає глибоких ран, і багато людей стикаються з почуттями розпачу та ненависті. Я завжди раджу звертатися до молитви та спільноти. Важливо пам’ятати, що ненависть може знищити душу, тому потрібно шукати внутрішній мир. Це нелегко, але церква дає сили через віру, допомагає знайти шлях до зцілення. Я також наголошую на важливості підтримки один одного, бо саме єдність громади може допомогти пережити найважчі моменти.
— Як війна в Україні вплинула на ваше особисте духовне життя? Які виклики Вам довелося подолати як священнику і людині?
— Війна змусила мене переглянути багато аспектів свого життя, але вона також зміцнила моє переконання в тому, що віра і духовна підтримка — це саме те, що допомагає людям долати найважчі випробування. Як священник, я зрозумів, що моя місія полягає не тільки в проведенні богослужінь, але й в наданні емоційної та духовної підтримки тим, хто зіткнувся з трагедіями війни. Особисто для мене це також стало моментом внутрішнього зростання і заглиблення у віру, бо підтримувати інших, коли самому важко, — це один із найбільших викликів для кожного священника.
— Що для вас означає бути священником у Фінляндії в такий важкий час для України? Як це впливає на Ваше особисте життя та розуміння місії священнослужителя?
— Бути священником у Фінляндії під час війни в Україні — це особливий виклик і одночасно велика честь. Це означає не тільки підтримувати українську громаду духовно, але й допомагати людям адаптуватися до нового життя в чужій країні. Війна зробила мій шлях особливо важливим, оскільки українці шукають не тільки фізичний притулок, а й духовну опору. Я вважаю, що моя місія як священника — це допомога в збереженні надії, віри і культури, навіть у таких складних обставинах. Це також впливає на моє особисте життя, бо я постійно залучений до роботи з людьми, їхніми проблемами, переживаннями, страхами. Я відчуваю, що ця роль стала центральною в моєму житті, і що саме зараз я найбільше потрібен своїй громаді.
Вінниця.info
