За інформацією: Суспільне Чернігів.
Олександр Гула. Фейсбук Наталя Гула
Класна керівниця Олександра Катерина Борисовець, яка прийшла попрощатися із загиблим, каже:
"Шкода, що у 45. Мені 65, ховаю, можна сказати, свою дитину. Казала ще моя покійна бабуся: «Найбільше горе – це ховати своїх дітей». От я ховаю".
Катерина Борисовець. Суспільне Чернігів
Однокласник Олександра Гули Олександр Маленко згадує:
"Ми з ним усе дитинство продружили в класі. Дуже гарно спілкувались, одне до одного в гості ходили, за однією партою сиділи. Якщо десь якась подія відбувалась, то без нього ніяк. Це завжди була душа компанії, завжди він такий був — поспілкуватись, повеселитись, пожартувати, «підколоти» десь".
Олександр Маленко. Суспільне Чернігів
Після школи Олександр Гула отримав фах учителя історії в Ніжинському державному університеті. У 2003-2004 роках служив прикордонником на кордоні з Польщею. Тоді йому пропонували залишитись на службі у Львові, але він хотів повернутися до рідного міста, розповіла дружина Наталія. Коли повернувся, обрав службу у ДСНС.
Олександр Гула з дружиною Наталією. Фейсбук Наталя Гула
Двоюрідна сестра Олександра Гули Ольга Тяпкова говорить:
"Батьки виховали його порядним, чесним. Таким він завжди й був. І так він ставився до своєї роботи — з відповідальністю. Він був рятувальником, рятував інших і вважав це своїм обовʼязком. Навіть цього разу, я знаю зі слів матері, він дбав про її здоровʼя, про її спокій і не говорив про небезпеку, яка насправді на нього чатувала".
Ольга Тяпкова. Суспільне Чернігів
У чоловіка залишились батьки, дружина та 19-річний син.
Катерина Борисовець каже:
"Хай Сашку легко лежиться. А ми, поки живемо, будемо його завжди памʼятати. Людина живе до тих пір, поки її памʼятають".
Прощання з Олександром Гулою у Ніжині. Суспільне Чернігів
