За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Наталія Капустинська на Говерлі. Олеся Капустинська
Мати загиблого бійця з Тернопільщини Василя-Якова Капустинського Наталя вперше піднялася на Говерлу. Похід присвятила своєму сину, який поліг на війні в лютому 2023 року. Про те, як сходила на найвищу гору українських Карпат, розповіла Суспільному.
"Мені захотілось пройти той шлях, який приходив він"
Василь-Яків Капустинський був членом Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Мати Наталя Капустинська розповіла, що в організації є традиція — щороку в березні підніматися на Говерлу та читати "Заповіт" Тараса Шевченка на всі сторони світу. Так члени МНК вшановують Кобзаря та показують, що "Заповіт" Шевченка має звучати до того часу, допоки не буде здійснений.
"На гору Говерлу мій син піднімався в березні і читав з МНК там "Заповіт" Тараса Шевченка на чотири сторони. І я переглядаю це відео, і в пам'ять про нього мені захотілось пройти той шлях, який приходив він. В нього цей шлях, напевно, був складніший, бо в березні в горах ще міг бути сніг, мокро. Тому я попробувала вийти", — розповіла Наталя Капустинська.
"Робіть щось таке, що б йому подобалось"
Наталя Капустинська в поході на Говерлу. Олеся Капустинська
Похід на найвищу гору України тривав 8 годин.
"Раніше я часто плакала, але моя дочка Олеся сказала мені, що Василько б не хотів, щоб я постійно плакала, а хотів би, щоб я продовжувала жити. І донька каже: "Робіть щось таке, що б йому подобалось, те, що робив він". І я вирішила попробувати вийти так, як він виходив".
Сходження було складним, розповіла жінка.
"Важко було йти, чесно кажучи, я дивуюсь, яка сила помогла мені вийти, бо в моєму віці і з моїми проблемами, суглобами і травмою коліна, це дуже важко. Але, напевно, бажання вийти перемогло фізично, і морально духом я підносилась так, ніби там нагорі чекав мене мій Василько".
На гору Наталя Капустинська підіймалася разом з дочкою Олесею Капустинською.
"Пішла разом зі мною моя дочка, яка підтримувала і надихала. На маршруті ми зустріли військового, який спускався з гори, а ми в той час передихали, бо це важко. І коли Олеся сказала йому, що от мама йде, брат загинув, і вона собі постановила, що має вийти. І цей чоловік каже: "Ви молодець. А я йду після поранення, теж постановив собі, що я маю вийти, йшов з дружиною". Це мене потішило. І ще я бачила військового на протезі, це також дуже зворушило мене, тому що людина прийшла з фронту. Мене це вразило. Це дуже сильні люди, сильні українці, сильні хлопці".
Наталя та Олеся Капустинські на Говерлі. Олеся Капустинська"Так легше проживати горе та біль"
Василь вів активне життя, любив мандрівництво.
"Василюня не тільки в гори ходив, він брав участь у змаганнях "Снігохід", любив мандрівництво, табори. Це було його захопленням і це йому подобалось".
На запитання, чи планує продовжувати походи горами, матір Василя-Якова Капустинського відповіла:
"Може ще колись і піду. Минулого року ми були в Бережниці, там посаджені дерева в честь бійців, і на честь мого Василька також. І, якщо чесно, я минулого року не могла піднятися, було заважко, а цього року могла. А якщо дальше зможу, дякуючи нашим Збройним Силам, які захищають нас, напевно, що ще щось буду робити в пам'ять про сина. Так легше проживати горе та біль, які є всередині, та які нікуди не діваються".
Наталя Капустинська з донькою під час походу на Говерлу. Олеся Капустинська"У кожному кроці був крок Василя"
Сестра бійця Олеся Капустинська пригадала, як Василь показував їй відео зі щорічної акції МНК "Заповіт".
"Так, я добре пам'ятаю, наскільки мене вразила ця екстремальна мандрівка, до якої неодноразово долучався Василь. Коли він мені показав відео, зняте в березні в Шевченківські дні, де вони своїми глибокими голосами на найвищій точці України читають "Заповіт" на всі сторони, мене вразило це дуже сильне виконання. Це зачіпає душу, спонукає справді дотримуватися "Заповіту".
Олеся допомагала матері готуватися до сходження та підтримувала її під час походу.
"Насправді, я дуже тішуся, коли мама трансформує горе і біль в якісь дії, коли батьки це роблять. Мені імпонує такий підхід, тому я всіма руками "за" і готова сприяти. Тому як тільки мама заїкнулася про це, я була готова бути водійкою та супроводжуючою, оскільки мама вперше в гори вибиралася. І я розуміла, що її потрібно підготувати, допомогти з наповненням рюкзака, придбати палиці, щоб було легше підійматися. Давала якісь рекомендації, бо мама не вірила, що в горах дуже різко змінюється погода, що ось вона сонячна, а потім може бути дощ, який нас застав на зворотній дорозі. Але ми це зробили".
Василь-Яків Капустинський під час походу на Говерлу в Шевченківські дні. Фото надала Олеся Капустинська
"Коли я дивилася, як мама йде, вдвічі старша за мене, а йде вдвічі швидше, я не знала, яка сила її рухає вгору, але напевно, що в кожному кроці був крок Василя. Дух підтримував маму. Це 100%".
Похід на Говерлу не єдиний спосіб вшановувати та пам'ятувати брата, розповіла Олеся.
"Насправді стараюся говорити про нього не тільки в колі сім'ї, а поширювати те, як ми його вшановуємо. До дня загибелі Василя вже два роки поспіль ми проводимо шаховий турнір. 19-21 вересня втретє буде проводитися теренова гра "Чортківська Офензива", саме в нашому рідному краю. Це була мрія Василя. Він дуже багато працював з молоддю і хотів, щоб молодь розвивала і була активною, тому максимально стараємось поширювати його ідеї. Одразу з державної допомоги заснували благодійний фонд, яким стараємось трішки допомагати в організації подій щодо вшанування пам'яті. В майбутньому хотіли провести якесь розширення, думаємо над ідеями, тому що скільки б не говорили і скільки б не робили, цього завжди мало, бо Василь був неймовірним, він дуже багато встигав і мені здається, що ми троє разом не зможемо стільки зробити, скільки він встигав зробити сам".
Василь-Яків Капустинський народився 1 січня 1998 року в селі Білий Потік Чортківського району. Був випускником Західноукраїнського національного університету, вчився на кафедрі інформаційної та соціокультурної діяльності. Громадський діяч, голова Тернопільського осередку МНК у 2021 році, організатор вишкільного табору "Лисоня", один з організаторів теренової гри "Гурби-Антонівці" та багатьох інших заходів. У 2020 році Василь вступив у Пласт. Також Василь Капустинський був ініціатором та куратором низки соціальних проєктів, один із них — "Розумний город". У 2022 році став бійцем 95-ї десантно-штурмової бригади. Загинув на Луганщині у віці 25 років у лютому 2023 року.
