За інформацією: Суспільне Вінниця.
Оборонець Віталій на псевдо “Череп”. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
"Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси". Так говорить оператор дронів з Вінниччини Віталій на псевдо "Череп". Він — військовослужбовець у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.
Історію оборонця розповіли на Facebook-сторінці бригади. До повномасштабного вторгнення Віталій працював монтажником-висотником в одній із київських фірм, яка зводить хмарочоси. Найвище в будівельній фасадній люльці чоловік підіймався на 106 метрів (що дорівнює 32 поверху).
На початку 2024 Віталій разом із дружиною й чотирирічним сином поїхав відпочити на Закарпаття. Там йому вручили повістку. Перші пів року боєць відслужив у роті охорони ТЦК, а далі потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду.
"Командири сказали, що буду служити в підрозділі безпілотників. До відправки в зону бойових дій залишалося півтора місяця, і я вирішив використати цей час для самонавчання. Купив FPV-дрон, пульт, FPV-окуляри, акумулятор, зарядний пристрій, симулятор та інше обладнання – витратив понад 70 тисяч своїх грошей. І щодня вечорами, після нарядів та інших службових завдань, тренувався. Починав фактично з нуля, але за цей час дуже "насобачився". Тому коли мене разом із п'ятьма бійцями відправили на професійні курси операторів дронів у Київ, сертифікат про закінчення отримали тільки двоє, в тому числі я", — розповів Віталій.
Після закінчення курсів Віталій потрапив у підрозділ безпілотників 128 ОГШБр — у зону бойових дій. Після того, як продемонстрував свій рівень навчання, чоловіка на третій день відправили на бойове завдання.
"Перший виїзд був ознайомчий – я дивився, що до чого, як працюють товариші. Зізнаюся, було страшно: коли чув вибухи, рефлекторно присідав. Але спостерігав за хлопцями, котрі поводилися спокійно і впевнено, то й самому ставало спокійніше".
Під час наступного бойового виїзду Віталій вже працював сам.
"Аеророзвідка дала координати цілі: ворожий бліндаж із піхотинцями в посадці. І я направив туди дрон-камікадзе з фугасом. То був хороший вибуховий заряд: бліндаж аж підняло від вибуху, є відео аеророзвідки. Після того були ще бойові виїзди. Думаю, у мене гарно виходить, тому що хлопці у всьому допомагають. Дуже хороший колектив, мені тут набагато краще, порівнюючи зі службою в ТЦК, хоча там глибокий тил, а тут — зона бойових дій", — розповів Віталій.
Після мобілізації Віталія дружина з сином виїхали за кордон. Однак вони постійно на зв’язку.
"Я воюю за своїх рідних. Дружина з сином змушені були виїхати за кордон, бо бояться російських ракет. І я тут для того, щоб усе це припинити".
Зі своїми колегами-будівельниками з Києва Віталій спілкується і після війни планує повернутися на роботу монтажника-висотника.
"Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси – інші варіанти навіть не розглядаються", — сказав оборонець.
