За інформацією: Суспільне.
Подружжя з села Новоруське на Миколаївщині виїжджало із зони бойових дій на розбитій автівці. Після повернення додому 74-річний Володимир Сичавський разом із дружиною Людмилою власноруч лагодять будинок, понівечений російськими снарядами.
Про це вони розповіли кореспондентам Суспільного.
Володимир народився у Первомайську. Разом із Людмилою він також жив та працював у Миколаєві 20 років. Вже у пенсійному віці вони переїхали у село.
"Купили цей будинок, щоб після закінчення роботи вже перейти на пенсію та відпочивати. Але відпочинку, звісно, мало, бо треба у селі теж добре працювати", — вважає чоловік.
Місцевий житель Володимир Сичавський. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Під час повномасштабного вторгнення Новоруське опинилося в зоні бойових дій, почалися регулярні обстріли з боку РФ.
"Ми виїхали 12 травня 2022 року. Прийшли до нас військові, попросили виїхати, тому що далі тут затримуватися не можна було".
Одне із влучань сталось на подвір’ї пенсіонерів. Частина уламків понівечила ГАЗель, яка стояла поруч із стіною будинку.
"Машина на себе взяла удар – полетіли уламки у вікна, двері. Скло повилітало у машині, та все порозліталося, колеса пробиті. І тут треба було виїжджати. І так ми на цій розбитій машині — без ліхтарів, без фар виїхали своїм ходом. Добре, що не загорілася", — каже він.
ГАЗель, на якій подружжя виїжджало із прифронтового села. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Володимир разом з Людмилою дісталися до Південного на Одещині, де проживала їхня донька з онуками. Перечекавши фазу бойових дій, подружжя вирішило повернутися додому.
"Дах пошкоджений був, повністю вікна вибиті. Ще не поставили, але вони є, допомога була нам. Є вікна, вхідні двері, хочу встановити теплу підлогу", — перелічує місцевий житель.
Понівечені двері від російських ударів. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Подвір’я Людмили та Володимира Сичавських. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Пошкоджена стіна від російських ударів. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
За своє життя Володимир працював водієм, слюсарем та сантехніком. У свої 74 роки він знову взявся за інструменти, аби відновлювати майно.
"Замінив карбюратор, генератор, скло все поставили, ліхтарі — все куплялося потихеньку та ремонтувалося — зараз на ходу. Ще двері треба замінити, ніяк не виходить, бо коштів не вистачає, а допомогу якщо дають, то на ремонт будинку. Потихеньку робимо своїми силами — сам один тут, дружина допомагає, чим може".
Будинок Володимира та Людмили Сичавських. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Донька подружжя подарувала їм собаку та двох котів.
"Онучка приїжджає, бавиться з ними. Каже: "Ти такий здоровий, я маленького привезла — а він вже який…". А я їй: "Ти ж теж була маленька, а приїздиш щоразу більша і більша, сім років вже. А онуку 15 років", — згадує Володимир.
Пес, який живе у подвір’ї Сичавських. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
"Він так муркотить, що я не чую, коли тривога", — кажуть про свого котика Володимир та Людмила.
Людмила тримає у руках кота. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Кіт Людмили. Суспільне Миколаїв/Роман Волинський
Володимир тримає курей, але розширювати господарство поки не наважується. За його словами, не можна бути впевненим, що їм не доведеться знову виїжджати з села. Втім, подружжя сподівається на краще.
