За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вікторія Король з дітьми. Суспільне Вінниця
Подружжя виховувало разом шестирічного Микиту, чотирирічного Романа та десятирічну Анастасію. У 2023 Станіслав звільнився зі служби, аби бути поруч із дітьми. Та вже за рік, за словами Вікторії, знову повернувся до побратимів.
"Друг Вова був, і він загинув. І це йому так, знаєте, якось дало повернутися назад, що він тут сидить і нічого не робить для країни, не захищає. Прийшов з роботи одного дня і каже: "Збирай речі". Я його дуже просила, щоб він вдома був, але оскільки він захотів, наполіг і пішов до своїх побратимів", — розповіла дружина.
Старший солдат 117 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ Станіслав Король півтора року вважався безвісти зниклим. Під час чергового обміну тілами з Росією у березні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель — 22 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Могила Станіслава Короля. Суспільне Вінниця
Поховали захисника 7 квітня у Жмеринці на Алеї слави. Вікторія часто приходить на могилу чоловіка та приносить йому квіти.
"Завжди дарував квіти, а тепер я приношу… Дуже важко прийняти це, що його більше поряд немає. Часто приходимо і я, і мама його. Навіть не так як поговорити, а просто знаття, що він вдома уже. Хоча б знаю, що є могила, що він не десь там, а є куди прийти до нього", — розповіла Вікторія Король.
Вікторія несе квіти на могилу чоловіка. Суспільне Вінниця
За словами жінки, діти тепер її найбільша підтримка і сенс життя.
"Треба про них думати, як їх виростити, бо самій дуже важко. Але більше нічого не тримає — тільки діти. Я відволікаюся із ними: уроки вчимо, разом гуляємо, футбол граємо. Діти відволікають, щоб менше думати про все це".
Вікторія біля могили чоловіка. Суспільне Вінниця
Найбільше на батька схожий Микита, розповіла жінка. В його рисах обличчя, у погляді й навіть у звичках вона щодня впізнає свого коханого.
"Він дуже схожий на татка і характером, навіть передати не можу. Впертий, все хоче, щоб було по його. Татко такий був веселий. Менший найспокійніший, слухняний. Настя допомагає мені. Дуже вона доросла. Вдома допомагає і за хлопцями дивиться, грається. Микиту він брав за кермо садив, вчив керувати".
Діти поки не відвідують ні садок, ні школу, сказала Вікторія. Щоб навчатися, потрібно щодня їздити до сусідніх Носківців. А це понад десять кілометрів. За словами жінки, після пережитої окупації діти стали більш замкнутими й тривожними, їм складно почуватися впевнено без мами поруч. Пережиті події позначилися на їхній самостійності, тому Вікторія поки не наважується відпускати їх так далеко самих.
"Старша навчається онлайн, але це важко. Тут дітей в селі мало, тільки майданчик є. Вдома граємося самі. Автобус їздить, але Настя у мене така доця, що вона вся в собі. Вона сама їздити не буде, аби хоч із села була ще така дівчинка, як вона, то разом би, може, їздили. А сама — ні. Малий Ромка — він дуже вкачується, навіть таблетки не допомагають".
Вікторія Король з дітьми. Суспільне Вінниця
А ще у селі немає гуртків для розвитку дітей і роботи для неї, сказала Вікторія. Тож жінка планує переїхати до сусідньої Жмеринки. Але, з її слів, зіткнулася з проблемою — не може орендувати житло.
"Ось діти хочуть: Микита хоче на футбол, Рома — на бокс, а Настя хоче на малювання. Там більше можливостей: на роботу можна піти, дітей прилаштувати у школу, садок. Але ніхто не хоче брати, бо дуже малі дітки. Казали, що хоча б меншому щоб було 6, а так 4 роки. То мало. Бо, кажуть, малювати стіни будуть. А я кажу, що вони раніше малювали, але зараз переросли вже і в альбомах малюють.
Діти полеглого військового Станіслава Короля. Суспільне Вінниця
Попри труднощі, Вікторія не полишає спроб знайти житло і переїхати до міста. Жінка сказала, що зробить усе можливе, бо виховати дітей гідно — це те, що вона тепер вважає своїм обов’язком перед чоловіком.
