За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Волонтерка зі Снятина Тетяна Скіцко. Суспільне Івано-Франківськ
Жителька Снятина, що на Івано-Франківщині, Тетяна Скіцко почала займатися волонтерством у 2014 році. Спочатку разом з однодумцями підтримувала учасників Революції гідності теплими речами та їжею. Коли почалася війна на сході України, вона допомагала українським військовим. З 2022 року, під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, волонтерська діяльність стала невіддільною частиною життя Тетяни Скіцко. Вона почала організовувати збори, купувати дрони, плести маскувальні сітки. Її волонтерський штаб став опорою для військових не лише зі Снятинської громади, а й з інших регіонів України.
Про небайдужість, наполегливість і любов до Батьківщини Тетяна Скіцко розповіла Суспільному.
Тетяна Скіцко: “Активність людей спадає, байдужість вбиває. Це вже не та війна, що була на початку”. Суспільне Івано-Франківськ
"Лягаю спати з думкою про війну"
Тетяна Скіцко розповідає: достатньо одного дзвінка військового про потреби, і вона починає працювати, аби зібрати йому допомогу. Посилки з волонтерського штабу громадської організації "Ліга українських жінок" у Снятині, який організувала жінка, передають на фронт щодня.
"Ми живемо війною. Я лягаю спати з думкою про війну, прокидаюся з тими ж думками. Важко це — набираєшся сил, стискаєш нерви у кулак і йдеш, бо знаєш, що там набагато складніше", — говорить Тетяна Скіцко.
Волонтерити жінка почала під час Революцій гідності у 2014 році.
"Хтось їхав у Київ на підтримку мітингувальників, хтось готував смаколики, які бусами передавали на Майдан. А ми вирішили тут підставити плече і допомагати тим, чим можемо, на місцях. З часом, уже в січні, коли були великі проблеми на Майдані, ми передавали хлопцям теплі речі, їжу, термоси", — розповідає волонтерка.
"Підняла всіх, кого могла"
Тетяна Скіцко пригадує: 24 лютого 2022 року о 4:00 її розбудив чоловік зі словами: "У нас почалася війна". Перше, що вирішила тоді робити жінка, — збирати людей, які готові волонтерити.
"Я телефоном швиденько підняла всіх, кого могла. Дівчата згуртувалися. Знайомий нам надав приміщення у Снятині, де ми й зараз працюємо", — каже волонтерка.
Учасниці громадської організації “Ліга українських жінок”, окрім потрібних речей, передають бійцям смаколики й подарунки. Суспільне Івано-Франківськ
Першу допомогу жінки зі Снятина отримували з-за кордону: від українців, які там проживають, а також від громадян Греції, Італії, Іспанії та Польщі. Вони підтримують волонтерок й до сьогодні. Тетяна Скіцко каже: одразу через комендантську годину важко було забирати гуманітарну допомогу з кордону, тому вона просила поліцію долучатися до супроводу вантажу.
"Пам'ятаю, у нас аж під саму стелю були коробки. Ми наступного дня вже з дівчатами приходили, розпаковували їх, сортували. Тоді був одяг, бо люди залишилися без нічого, їжа, багато медичних товарів. У нас є дівчатка, які окремо за медицину відповідають, сортують за датами й хворобами", — говорить Тетяна Скіцко.
"Байдужість вбиває"
Волонтерка каже, що зараз збирати донати важко. Тетяна Скіцко помітила, що невеликі збори закриваються швидше, тому почала ділити потреби. Однак є і люди, які допомагають стабільно, зокрема й ті українці, які живуть за кордоном.
До волонтерської організації за допомогою звертаються переважно бійці зі Снятинської громади, але, каже волонтерка, вона не відмовляє й іншим військовослужбовцям.
"Коли ми пакуємо, наприклад, посилку, ми ж не будемо одному комусь коробочку передавати. Ми передаємо на всіх хлопців, з якими воює наш земляк. А служать снятинці у різних бригадах", — каже Тетяна Скіцко.
Зі слів жінки, наразі потреба є у різних видах безпілотників, РЕБах і тактичній медицині. Днями, каже Тетяна, їй телефонували військові та розповіли, що їхній РЕБ згорів в автівці. Бійці, які ним користувалися, вижили, але отримали травми. Зараз просять передати їм такий прилад.
"Важко закривати збори. Активність людей спадає, байдужість вбиває. Це вже не та війна, що була на початку. Ми бачимо, що зараз ворог застосовує комп'ютерні технології, вдосконалюється, використовує рідкісні частоти для безпілотників. Тому ми стараємося допомагати нашим хлопцям — збираємо гроші на БпЛА, купуємо їх та передаємо", — розповідає Тетяна Скіцко.
Волонтерки зі Снятина впродовж 2024 року сплели 111 маскувальних сіток для військовослужбовців з різних бригад. Суспільне Івано-Франківськ
Вона додає, що від січня 2024 року волонтерки закупили 147 FPV-дронів. Придбали також шість DJI Mavic 3T з нічним баченням вартістю орієнтовно 200 тисяч гривень та шість РЕБів. Упродовж цього року сплели 111 маскувальних сіток.
"Бійці присилають нам фото і відеоподяки. Напевно, ці моменти — найкращі, коли ми бачимо їхні щасливі обличчя, що вони мають чим працювати", — каже волонтерка.
"Біля мене є люди, які вартують усіх нагород"
Тетяна Скіцко має державну відзнаку "Золоте серце" від президента України. Отримала її у грудні 2022 року. Але найбільшою нагородою для себе вважає перемогу України й повернення додому військовослужбовців.
"Коли починають говорити про нагороди, мені трохи стає ніяково. Напевно, ми не працюємо за відзнаки. Але якщо вони є, значить ми на правильному шляху, і біля мене є ті люди, які вартують тих усіх нагород", — говорить Тетяна Скіцко.
Алла Кеф’юк: “У кожній сім’ї хтось десь служить, і ми їм потрібні, тому я допомагаю”. Суспільне Івано-Франківськ
У волонтерському штабі разом з Тетяною регулярно працюють 11-12 жінок. Одна з них — Алла Кеф'юк. Вона розповідає, що плете маскувальні сітки, в'яже шкарпетки та виготовляє розпалювачі для військовослужбовців.
"Це нас усіх стосується. В кожній сім'ї хтось десь служить, і ми їм потрібні, тому допомагаю. До речі, під час відправлень нам дуже потрібна робоча сила, бо коробки важкі, а ми тут всі — жінки", — говорить Алла Кеф’юк.
Волонтерка Наталія Виноградова каже, що кожного дня приходити до осередку не може, бо працює вчителькою початкових класів у Попельниківському ліцеї. Однак вона знаходить час після роботи та під час канікул. У громадській організації "Ліга українських жінок" Наталія Виноградова з 2017 року.
"Пам'ятаю, у червні 2022 року ми придбали авто для військової психологині. В один день приходить мені повідомлення від неї, що вони потрапили під сильний обстріл, а ще через годину: "Ваше авто врятувало життя". Вона потім надіслала фото, де автомобіль був прострелений наскрізь. Однак, з її розповідей, військовослужбовця з уламковим пораненням в голову вони змогли доставити до лікарів", — розповідає Наталія Виноградова.
Наталія Виноградова в громадській організації “Ліга українських жінок” з 2017 року. Суспільне Івано-Франківськ
У волонтерському штабі поруч з військовими трофеями, які передають на знак вдячності бійці, на манекені — форма українського військовослужбовця. Тетяна Скіцко каже: вона належить воїну "на щиті".
"Її нам передала мати загиблого бійця, коли була річниця його смерті. Вона просто принесла величезну коробку його особистих речей. Жінка мала попрати ці речі й передати йому на фронт, але так сталося, що не було вже кому відправляти", — говорить волонтерка.
На військовій формі є прізвище бійця — Дідушко — і шеврон.
"Пам'ятаю, як отримала цю форму, — ревіла, бо в мене було таке враження, що я його обіймаю в той момент. Напевно, мама передала, бо важко вдома зберігати такі речі. Я не змогла віддати цю форму комусь іншому. Вирішила, що з часом відправлю її у музей", — каже Тетяна Скіцко.
