За інформацією: Суспільне Полтава.
Річка Ворскла у межах Полтави виглядає у наш час відносно маловодною, проте архівні публікації, документи та фото нагадують про часи, коли вона перетворювалася на розлючену стихію, що руйнувала мости, затоплювала заводи та змушувала тисячі людей покидати свої домівки. Суспільне поспілкувалось з місцевим краєзнавцем та дослідником Леонідом Булавою про повені на Ворсклі. Від 1933-го до рекордних 9 метрів 1953-го — розповідаємо, як Полтава виживала у часи найбільших повеней.
Найбільше і частіше за усе затоплювались райони Полтави такі як Поділ та Рогізна. “Стара Полтава” Facebook
"Дика" Ворскла: річка, якої ми не знаємо
До того, як русло річки було зарегульоване шлюзами та дамбами, Ворскла мала зовсім інший характер. Її долина асиметрична: крутий правий берег висотою до 80 метрів і пологий лівий, де розкинулася широка заплава (від 10 до 15 км завширшки).
За свідченнями краєзнавців та архівних документів, колись заплава була вкрита густими лісами. Про це нагадує "водяний дуб" — дерева, поховані під піском, які й досі знаходять у розмитих берегах. До спорудження водосховищ річка була глибшою: меженний (найнижчий) рівень води зазвичай становив близько 1,5–3,5 метрів, а на плесах сягав 12 метрів.
Полтава, повінь на Ворсклі, орієнтовно 1931-33-й роки. “Стара Полтава” Facebook
1933 та 1942: Повінь як випробування війною та окупацією
Одним із перших масштабних розливів XX століття, що закарбувався в пам’яті міста, став березень 1933 року. Повінь була настільки великою, що на боротьбу зі стихією та будівництво захисних споруд мобілізували студентів полтавських вишів.
Проте найбільш детально задокументована катастрофічна повінь 1942 року, що припала на період нацистської окупації. Зима того року була винятково суворою. Сніговий покрив у полі сягав 50–60 см, а в захищених місцях — до одного метра, що у 4-7 разів перевищувало норму. Дещо менш катастрофічною була повінь 1943 року.
Повінь 1942 року. Вдалині Хрестовоздвиженський монастир. “Стара Полтава” Facebook
Підготовка до "великої води" в окупованому місті:
У Полтаві 1942-го створили спеціальний орган, який забезпечували лопатами, ломами, баграми та кирками. Дитячий будинок терміново вивезли на виселок Червоний Шлях. Подільську амбулаторію (вулиця Подільська, 59) перевели на цілодобовий режим, додатково розгорнувши 5 тимчасових медпунктів. Мешканцям районів, що опинилися в зоні ризику, дозволили позачерговий помол борошна, щоб люди мали запас хліба.
Знову 1942 рік. Люди очікують на порятунок на дах своїє хати. Полтава. Вдалині дзвінниця Святоуспенського собору. “Стара Полтава” Facebook
Пік катастрофи: 1,5 мільярда кубометрів води
16 квітня 1942 року рівень води піднявся майже на 6 метрів вище зимового рівня. Повінь тривала рекордно довго — майже два місяці. За підрахунками тогочасних агрометеорологів, через русло Ворскли пройшло 1,5 мільярда кубічних метрів води. Це була «вода, що пройшла без усякої користі», змиваючи родючий шар ґрунту та руйнуючи інфраструктуру.
Евакуація людей з власних осель. 1942 рік. Полтава. . “Стара Полтава” Facebook
Причиною такої сили стихії стало поєднання трьох факторів: величезні запаси снігу (понад 200% від норми), глибоке промерзання ґрунту та різке потепління у квітні.
1953: Абсолютний рекорд
Найстрашнішою в історії спостережень стала повінь 1953 року. Тоді рівень Ворскли піднявся на 9 метрів. Вода затопила не лише заплавні луки, а й значну частину Подолу та прилеглих селищ. Саме після цієї події стало зрозуміло: річку потрібно "приборкувати" інженерними методами.
Чому катастрофічні повені припинилися?
З 1963 року масштабних розливів, які б загрожували місту, більше не фіксували. Це результат будівництва каскаду гідротехнічних споруд:
- Шлюзи-регулятори: Вакуленцівський та Нижньомлинський.
- ГЕС: Опішнянська та Кунцівська.
Нижньомлинська мала ГЕС на Ворсклі, 1950-й рік. фото Леонід Булава
Крім того, на режим річки вплинуло створення великого водосховища в гирлі (Дніпродзержинського, нині Кам'янського), куди тепер впадає Ворскла.
Остання повінь, коли річка трішки вийшла за межі русла, була 2018-го року.
Екологічне відлуння: чи може повінь повернутися?
Хоча сьогодні ми маємо систему дамб, фахівці нагадують: відсутність повеней має і зворотний бік. Без щорічного розливу заплавні луки не отримують достатньо вологи та природного намулу, що збіднює екосистему.
