У лікарні Мечникова відновлює втрачене здоров’я колишній полонений – 50-річний пан Микола.
-610 діб я мріяв не вмерти, – ділиться страшними спогадами боєць.
Захисник з Волинської області пішов служити добровольцем.
Під Червоним Лиманом після бою потрапив в ворожий полон.
Там почалося найжахливіше.
Спогади воїна оприлюднив генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:
-Побачив своїми очами справжні російські бараки, в яких перебувало до тисячі людей в одному приміщенні.
Камери, де не було ковтка свіжого повітря, де їли стоячи.
Каша, хліб та шматочок оселедця привели до дистрофії, схуд на 35 кг.
І кожного дня страх та думки за трьох діточок, сім’ю та Україну.
16 годин на добу стояли та благали Господа дати можливість повернутись додому.
П’ять російських таборів, подібних до концентраційних, про які читав в книгах, пройшов Микола.
Від довгого стояння наступила атрофія нижніх кінцівок.
Падав на підлогу та одержував гумовою палицею по ребрам.
Були страхи, що сім’я, світ та Україна вже ніколи не повернуться.
В ці хвилини дуже хотілося вмерти.
Коли їли стоячи, слухав знущання та нелюдську поведінку зомбованих, жорстоких наглядачів, які примушували вчити огидні російські вірші.
Повернувся.
Признався, що сьогодні вперше посміхнувся, чекаючи родину в лікарні Мечникова, – написав у соцмережах Сергій Риженко.
