За інформацією: Суспільне Полтава.
Близько двох років у російському полоні був Артур Маляренко із Харківщини. Нині він відновлюється на Полтавщині.
Потрапив у полон чоловік у липня 2022 року, коли був поранений під час виконання бойового завдання на Херсонщині. До війська служити чоловік пішов у квітні 2022-го.
Я з Харківської області, селище Андріївка. Займався будівництвом. Почалась війна, пішов у ТРО, охороняв від мародерства по селищу і випрошував повістку. Потім отримав повістку в квітні, і пішов служити. За розподілом направили мене в Житомирську область. Там я пройшов навчання. Потім зарахували в частину. У нас аеромобільна окрема бригада розвідки. Там виїжджали в деякі місця. А потім останні раз завдання отримали. І вийшло трохи невдало. 19-го липня я в бою уже отримав поранення. Пролежав ніч і вранці мене уже підібрали. Але не ті.
Артур Маляренко на службі. фото А.Маляренко
У полон військовий потрапив 20 липня 2022 року. Спочатку пораненого полоненого тримали в Криму, далі перевезли до Волгоградської області РФ.
Постійні приниження, образи. Ти там ніхто і звати тебе ніяк. Як один говорив: "Пил, що ти хочеш?" Ненормальною лексикою виражались постійно. "Ви такі-сякі, ви тут живете, вас утримують, триразове харчування, одягають, взувають, на повному держзабезпеченні".
За час полону чоловік втратив понад 20 кілограмів ваги.
Поранена нога військового. фото А.МаляренкоЇжа для існування. Ввечері картоплю давали, так вона графітового кольору була від гнилі. Звісно, гниль цю ніхто не зрізає, не вирізає. Я, наприклад, відбирав, а деякі люди навіть, каже: "Ти, що викидати будеш? Та кидай мені в тарілку". Тобто, навіть ось так от. Люди за кусок хліба навіть билися. Вони психологічно давили тим, що, наприклад, хлібина ріжеться на чотири частини. Буханка одна отака, друга трохи менша, середина там більш-менш, а один шматочок тоненький, і цей шматок там тобі раз попався, два, потім ти починаєш уже вимагати. А чого я повинен, і скандали такі були в камерах.
Про те, що везуть на обмін, полонених не повідомили. Завантажили в автозаки, переправляли літаком, далі був переїзд автобусами
Кожен день я не втрачав надію, сьогодні-завтра повинні поміняти. Але лягаєш, і все одно молиш Бога, щоб це все швидше закінчилось. Прийшли просто назвали моє прізвище і сказали з речами на вихід. Я, якщо чесно, навіть, не думав, що це обмін. Просто думав переміщення камери.
У полоні Артур Маляренко був майже два роки. фото А.Маляренко
Повернувшись в Україну, з першими поспілкувався з дружиною, мамою та сестрою. Нині Артур Маляренко лікується у одному із медзакладів Полтавщини та планує повернутися на службу.
Може, там ногу поремонтують, піду далі служити. Там уже час покаже. Роздроблена кістка була, осколком роздробило. Кулі там у м’які частини тіла попроходили, а осколок зайшов пошкодив. Сказали, що будуть ламати. Хотілось би, щоб пошвидше закінчилось оце все пекло. Щоб молоді хлопці не гинули.
