За інформацією: Суспільне Рівне.
Понад 10 років служить капеланом 35-річний Тарас Гордійчук із Дубна на Рівненщині. Священником став у 2011 році, зараз має сан протоієрея. У 2015 році він добровольцем поїхав на Схід, а після повномасштабного вторгнення став першим капеланом-офіцером у Силах підтримки ЗСУ. Чоловік на кілька днів приїхав додому та прийшов помолитися біля портретів загиблих воїнів, зокрема військовослужбовців свого 23 інженерно-позиційного полку.
"Вдома ніхто не знав, що я записався добровольцем"
Уперше на фронт Тарас Гордійчук поїхав у 2015 році.
"Я записався добровольцем, ми проходили навчання — і почалися щомісячні ротації. Луганський напрямок, сектор А, Донецький, Маріупольський… Про моє рішення поїхати на Схід вдома ніхто не знав. Дізналися лише тоді, як прийшла відповідь з Києва, що мою кандидатуру погоджено", — пригадав капелан.
Додав, що хотів підтримувати військових, тому в своєму рішенні не сумнівався:
"Захотілося нести не тільки духовну підтримку на парафії, а й на іншій парафії — серед військовослужбовців. Адже обов'язок кожного українця — не ховатися за спідницею, а робити все, щоб пришвидшити нашу перемогу".
Капелан Тарас Гордійчук з побратимами. 23 ІПП
Капличка з вагона і перші обстріли
Під час першої ротації його направили з групою психологів Міноборони.
"Тоді я об’їжджав всі військові частини в Луганській області, щоб надавати психологічну, моральну і духовну підтримку. У центрі одного з міст облаштували капличку просто з вагона поїзда. Я там проводив недільні служби. Через певний час, як я поїхав звідти, місцеві, які хотіли "руський мір", вночі її спалили. Було боляче", — поділився Тарас Гордійчук.
Перші обстріли, пригадав, запам’яталися надовго:
"Я бачив таке, що не очікував побачити. Але мене налаштовувала молитва і дзвінки додому. Найголовніше — не забувати, що ти не один. З тобою є люди, які підтримують. А найголовніше — підтримує Бог".
Перші роки капеланства, 2015 рік. Тарас Гордійчук
Кутя в касках і волонтерство
Зі слів Тараса Гордійчука, згодом священники з Дубенщини розширили свою діяльність та почали волонтерити.
"Ми купляли деталі до автомобілів, ремонтували, забирали машини звідти й привозили сюди. Хтось допомагав пальним, хтось продуктами. На великі свята везли традиційні страви. На Різдво — кутя. Везли бідонами по 200–300 літрів. Були моменти, що навіть у каску наливали кутю, бо хлопці не мали з чого їсти", — поділився капелан.
З його слів, з волонтерською допомогою та духовною підтримкою їздили зокрема в Маріуполь, Волноваху, Авдіївку, Покровськ, на Світлодарську дугу.
Волонтерська діяльність, 2016 рік. Тарас Гордійчук
Кутя в бідонах, Різдво у 2019 році. Тарас Гордійчук
Перший капелан-офіцер
Наприкінці 2022 року Тарас Гордійчук підписав контракт із ЗСУ. Про це, розповів, теж спершу не сказав рідним:
"З командування Сил підтримки я перший капелан, який підписав контракт з ЗСУ. Вдома ніхто не знав. Я таємно проходив медкомісію".
Посвідчення офіцера отримав у лютому 2023 року. Додав, офіційне капеланство — це крок до стандартів європейських армій:
"Ти офіційно служиш, маєш свою парафію, як своїх прихожан. Вони знають, що є священник, до якого можна прийти, посповідатися, попричащатися — і це все в таємниці. Я був щасливий, що долучився до ЗСУ — і став прикладом для інших".
Сповідалися в бліндажі під мінометами
Капелан розповів, що об’їжджає всі позиції, де перебуває особовий склад полку — Харківщина, Донеччина, Запоріжжя, Херсонщина. Також за зверненням інших підрозділів — їде й до них.
"Були моменти, що я приїхав на позиції сповідати, причащати — почався мінометний обстріл. І ми це все робили в бліндажі, починали молитися навіть ті, хто раніше цього не робив. Потім довелося лісом бігти і повзти", — зазначив Тарас Гордійчук.
З його слів, в таких умовах отримав позивний Падре:
"Після того, як попали під обстріл, хлопці кажуть: «Будемо тебе називати Падре. Туди, куди ти ходиш проводити молитву, мало хто піде». Тому казали: «Священник для тебе трохи м'яко звучить, а Падре — більш серйозно». Та й так прижилося".
Молитви на позиціях. 23 ІПП
Молитви в бліндажах. 23 ІПП
Військовослужбовець полку прийняв Таїнство Хрещення
Капелан пригадав історію, коли в межах програми "Духовне відновлення культурою" їздив з військовослужбовцями 23 інженерно-позиційного полку в Києво-Печерську лавру. Там один з побратимів виявив бажання прийняти Таїнство Хрещення.
"Ми взяли в хресних побратима та екскурсоводку. Хрещення відбулося в церкві після богослужіння, з крижмою. Тобто все те саме, що з малюком, тільки, зрозуміло, його на руках ніхто не тримав. Артем, якого охрестили, був дуже задоволений", — поділився капелан.
Таїнство Хрещення військовослужбовця Артема. 23 ІПП
Колекція шевронів від різних частин та з різних країн
У капелана є особисте авто з надписом "Падре", на якому він проїхав на Сході понад 200 тисяч кілометрів. Розповів: коли виїжджають з побратимами на завдання, до авто кріплять РЕБ, Starlink, а всередині — церковна атрибутика та його особиста колекція шевронів.
"Найперший шеврон нам дали грузини — Грузинський легіон. Є шеврони з Нідерландів, Канади, Америки, Англії, Німеччини. У мене за місяць іде близько 20 моїх капеланських шевронів з зображенням хреста — з кимось обмінятися, комусь подарувати. Декілька місяців тому ми з командиром наклеїли наш шеврон полку та лишили прапор на стелі Донецької області. Там ще статуя Матінки Марії стоїть".
Стела на в’їзд у Донецьку область. 23 ІПП
Відеопривітання і зруйнований храм
Ідея записувати відеопривітання, розповів Тарас Гордійчук, виникла наприкінці 2023 року. Відтоді на церковні та державні свята записує такі відео та публікує в соцмережах.
"Хлопці знають: якщо свято — я маю щось сказати. Коротко, але по суті. Не просто привітати, а пояснити роль того свята у житті воїна. Якщо, бувало, не встиг до якогось свята записати, то перепитують: «А де ж відео? Ми чекали». Особливо сподобалося людям вітання з соняхів", — поділився капелан.
Зазначив, одне з відеовітань записав біля зруйнованого храму в Ізюмському районі:
"Те село було окуповане. Як завжди, після ворога не залишилося жодної хати. І храм — майже зруйнований. Не можна було заходити, бо територія ще не була розмінована. Тому великоднє відео 2025 року я записав саме біля цього храму".
Біля зруйнованого храму на Харківщині. 23 ІПП
Про байдужість у тилу
Священник розповів, що найбільше болить йому людська байдужість.
"Коли щось летить на Дубенщину і працює ППО, у соцмережах пишуть: «Дякуємо, що нагадали, що є війна». А коли хлопців везуть — це не нагадує про війну? Чому так мало людей на службах, коли моляться за наших героїв? Дуже багато байдужості. В мене ніхто не воює — значить, у мене все добре".
На перемогу України, зі слів Тараса Гордійчука, працює багато його рідних та друзів. Зокрема дружина теж служить в ЗСУ. Після завершення війни, зазначив, продовжуватиме службу в армії, бо не зможе покинути побратимів, які відбудовуватимуть Україну.
