За інформацією: Суспільне Чернігів.
На фото точками зображена карта каральних операцій, підготовлена Вуковарі та угорські війська у Чернігові й під час каральних операцій 1941-1943 роках. Колаж Суспільне Чернігів
Терміни "геноцид" та "злочини проти людяності" вперше використали під час Нюрнберзького процесу над нацистами. Він тривав із 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946 року. Тоді судили 21 найвпливовішого з живих керівників нацистської Німеччини. Та ще протягом декількох років потому суди над нацистами та їхніми союзниками відбувалися в різних містах і країнах.
Так, у Чернігові 17 листопада 1947 року в міському кінотеатрі імені Щорса (нині Молодіжний центр, — ред.) розпочався відкритий судовий процес над угорськими та німецькими військовими, яких підозрювали у воєнних злочинах на окупованій території тодішньої УРСР. Зокрема — півночі. Тоді на лаві підсудних були 16 підозрюваних, серед них — 13 угорських військових, — ідеться в книзі "Чернігівський процес" дослідника Віктора Моренця. Більшість із них свою провину "визнавали частково або ж узагалі заперечували".
Усіх їх звинувачували в "особливо жорстокому поводженні з цивільним населенням". Це вбивства, катування, рабство та спалення сіл. Один зі свідків цього процесу пригадував: "Мадярські частини дійшли до села Старої Гути (Остерська громада, — ред.), яке повністю спалили. Дорогою вони збирали мирних громадян: матерів, немовлят, дідів, бабусь. У ніч із 9-го на 10-те спалили 104 людини…".
Таких історій не одна. За час німецької окупації Чернігівщини, з 1941 по 1943 роки, угорські союзники вбили та закатували 38 611 цивільних. 12 139 людей заслали в рабство до Німеччини. За цей час угорці провели 11 великих каральних операцій на території області.
До Дня пам'ятіУ 2023 році Верховна Рада встановила 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У цей же день дату відзначає більшість європейських країн, проте у країнах колишнього Радянського Союзу День перемоги досі святкують 9 травня. та перемоги над нацизмом Оксана Рекун поговорила з дослідником Віктором Моренцем та 89-річною Лідією Лаєвською, яка є живим свідком воєнних злочинів угорських військових під час Другої світової. У 1943 році, коли їй було 7 років, угорські частини зайшли до її села Корольча.
У цій статті ми розповімо, чому під час Другої світової угорські військові воювали на боці нацистів, яку "брудну роботу" виконували та чому відзначалися "особливою жорстокістю" у поводженні з цивільними. Також згадаємо про суд над ними в Чернігові 1947 року та чому їх через три роки після визнання воєнними злочинцями почали реабілітовувати.
Розповідь 89-річної Лідії Лаєвської
Чернігівці Лідії Лаєвській у 1941-му було п'ять років. Її батько, у 1942 році, потрапив у полон в Криму. Був у концтаборі в Румунії. Звільнили його у 1944-му та направили воювати. Пропав безвісти восени 1944 року. Тож вона його і не пам'ятає.
"Ми тоді жили в Любецькій громаді, селі Корольча. Воно неподалік траси. Ще у 1941-му німці окупували нас. Стояли вони в кінці села, де була наша хата. Вони часто стріляли з мінометів; ще неподалік поле було. Мені запам'ятався тоді такий момент. Це було літо. Мама забрала мене із собою на поле збирати пшеницю. Аж бачимо, на нас танк німецький їде. Прям розігнався на всю, а солдати, які на верху сиділи, реготали. Мама каже: «Лягай мені у поділ, як задавлять, то двох одразу» (плаче, — ред.). Ми так перелякалися, а вони щосили розвернулися перед нами, що нас аж землею присипало тоді. Страшно було. Та з німцями ще можна було якось жити. А от коли прийшли мадяри…".
Лідія Лаєвська. З особистого архіву Сергія Лаєвського
Лідія згадує кінець літа — початок осені 1943 року, коли в село зайшли угорські військові.
"Був великий рівчак у лісі села Кувечичів. Там стояли партизани. Вони знищили німців, які їздили на мотоциклах через села. І з часом прийшли угорці. Вони спалили там усю вулицю за це. Люди так кричали тоді, бо вони ж і живцем кидали у вогонь, когось дострілювали, хто втікав. Це було чутно в сусідніх селах".
Зі слів жінки, про прихід угорських військових до її села вона дізналася від брата. Він побачив їх, коли пас корів.
"Він забіг і кричить: «Їде каральний загін. Буде всіх палити та вбивати!». Поруч з нами жила сім'я з шістьма дітьми, то ми всі згуртувалися і конями з возами поїхали у Мокрі Велички у ліс ховатися. Там був глибокий рівчак, куди ми і заховалися. Та через деякий час прийшли мадяри до нас. Напевно, хтось розповів, куди ми поїхали ховатися. Бо в рівчаку була велика частина нашого села і з сусідніх теж. Мадяри походили, оглянули нас, посвітили ліхтарем і кажуть: «Жінки з дітьми в одну сторону, чоловіки — в іншу». З ними ще перекладач був, але деяких можна було і розібрати, що вони кажуть".
Угорські військові розстрілють мирних жителів. З книги Віктора Моренця “Чернігівський процес”
"У ту ніч, — розповіла жінка, — угорські військові розстріляли всіх чоловіків". Їх із мамою та ще однією родиною з дітьми приютили у дворі сусіднього села. Та доки вони добиралися, розповідає Лідія, чули звуки розстрілів. Наступного дня вони дісталися свого села, а потім дорослі жінки пішли в той ліс забирати тіла чоловіків, щоб поховати.
"Такий крик тоді стояв. На все село. Але добре, що хоч село не спалили".
Чому угорці воювали на боці Німеччини та що робили в Україні
У 1939 році угорські військові захопили Карпатську Україну.Після Першої світової війни територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938 року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. Для захисту краю в Хусті була створена Організація народної оборони "Карпатська Січ". У ніч на 14 березня 1939-го Угорщина напала на Карпатську Україну. Як розповів Віктор Моренець, робили це вони фактично із дозволу Адольфа Гітлера.
"Через певний час угорцям дозволили відібрати у Румунії Трансильванію. Це така місцевість у Румунії, яка заселена етнічними угорцями. Опору румунська армія особливого не чинила. І їм, як компенсацію за Трансильванію, повісили шматок радянської України. Вони в продовження виконання свого союзницького обов'язку перед нацистською Німеччиною стали учасниками нападу на СРСР. Але вони не дуже хотіли нападати, бо угорська армія була не чисельна і технічно не дуже забезпечена. І для того, щоб якось стимулювати угорців напасти на радянську Україну, мабуть, знову за наказом Гітлера, так звана «совєтська авіація» кинула бомби на словацьке місто Кошице. Це південь Словаччини, який теж у 1939-му віддали угорцям за «великі заслуги». Це бомбардування провели німці. Вони просто використали для цього «совєтські» авіабомби, які вони, мабуть, захопили в західних областях України під час свого наступу".
Дослідник Віктор Моренець. Facebook/Віктор Моренець
Наступали угорці на Україну через західні області. І так вони дійшли до Чернігівщини.
"На території окупованої німцями України оперували два окупаційні корпуси угорської армії. Саме 8-й корпус керував північчю — Волинська, Рівненська, Житомирська, частина Київської, Чернігівська, Сумська області та трохи Брянщини, тобто всі етнічні українські землі. Деякі з них зараз перебувають на території Білорусі та Росії. Саме командирів цього загону судили в Чернігові у листопаді 1947 року".
Карта каральних операцій, підготовлена угорським генерал-майором Вуковері Якобом. З книги Віктора Моренця “Чернігівський процес”
До липня 1942 року 8-м угорським корпусом командував генерал-лейтенант Боккої, з липня 1943-го — генерал-лейтенант Ласло Дежіч. Згодом, у 1946 році, він був засуджений до смертної кари як один із головних угорських воєнних злочинців.
