За інформацією: Суспільне Рівне.
15-річна дівчина із селища Володимирець на Рівненщині Катерина Тарасюк стала першою лауреаткою почесної відзнаки пам’яті Ірини Фаріон "Мова — зброя". Нагороду їй присудили за декламування поезії Тарас Шевченко "Думка" у межах Міжнародного конкурсу Шевченківських читань "Свобода-2025".
Про шлях до участі у конкурсі, перший досвід декламування поезії, а також про творчий розвиток і мрії Суспільному розповіла дівчина.
За словами Катерини Тарасюк, виступ на Міжнародному конкурсі став для неї першим досвідом читання поезії такого рівня. Після цього вона почала активніше розвиватися у творчому напрямі.
"Раніше я з дитинства любила там вірші вчити, але якось це було, ну, в садочку розказати, на святі в школі, а на конкурс — це було вперше. Після цього почалась якась така активна роль декламації в моєму житті. Ми робили флешмоб до Дня творчості Тараса Шевченка, поєднували декілька міст України, розказували вірші", — поділилася дівчина.
Катерина Тарасюк. Facebook Олеся Кривопиша
За словами дівчини, участь у Міжнародному конкурсі Шевченківських читань відкрила для неї можливість заявити про себе та донести слово Кобзаря до ширшої аудиторії.
Зізнається, обрати поезію для виступу було непросто. Підготовка тривала приблизно два із половиною місяці. У результаті із наставницею Тетяною Шурко зупинилися на уривку з твору "Думка", адже він, як зазначила дівчина, особливо відгукується сьогодні.
“Це така, знаєте, дуже велика можливість говорити словом Шевченка до світу, адже це конкурс уже міжнародного рівня. Було цікаво спробувати, і моя творча наставниця якось підштовхнула до цього. Ми довго обирали вірш, але зійшлися на "Віє вітер, віє буйний". Цей твір має паралелі з сьогоденням, і його навіть почали називати присвятою для тих, хто чекає і тих, кого чекають. Він одразу набрав популярність, у ньому розповідається історія, коли дівчина чекає військового”, — пояснила Катерина.
Конкурс тривав із березня по травень 2025 року, а результати оголосили у червні того ж року. Загалом у конкурсі взяли участь орієнтовно чотири тисячі учасників, розповіла Катерина Тарасюк. Вона поділилася: перемоги не очікувала.
“Ми навіть не думали, що це можу бути я. Коли мені написали «Вітаю», я відкрила — і побачила, що стала лауреаткою. У мене аж руки трусилися, я не могла повірити”, — пригадала дівчина.
Як зауважила Катерина, для неї відзнака — не лише особистий успіх, а й підтвердження важливості її роботи:
"Це означає, що наші старання не марні, що це бачать і відзначають. І тепер ще більше людей почують цю історію".
Катерина Тарасюк біля будинку Тараса Шевченка у Києві. Facebook Олеся Кривопиша
Окремо Катерина пригадала про реакцію глядачів, яка стала для неї найемоційнішою частиною досвіду.
"Найважче було, коли мені почали писати родини безвісти зниклих, полонених, загиблих. Вони казали, що цей вірш став для них символом пам’яті. Вони досі передивляються це відео, для них воно пам'ятне, важливе, нагадує про близьку людину", — зазначила вона.
На всіх етапах підготовки до конкурсу Катерину Тарасюк підтримували рідні, друзі та наставниця. Дівчина зізнається, що спочатку мала сумніви щодо участі, однак саме слова підтримки допомогли їй наважитися на виступ.
"Коли ми тільки започаткували цю ідею — взяти участь, я сумнівалася, бо до того не брала участі в декламуваннях. Я казала: «А може в мене не вийде?». А наставниця відповіла: «Катя, щоб в тебе та й не вийшло, в тебе точно вдасться». Це була сильна підтримка. Вона завжди знаходила правильні слова, і на душі ставало легше. Так само підтримували батьки — вони завжди поруч, де б я не брала участь. Після виходу відео друзі й вчителі також писали багато теплих слів", — розповіла Катерина.
Катерина Тарасюк біля будинку Тараса Шевченка у Києві. Facebook Олеся Кривопиша
Сама ж постать Ірини Фаріон для дівчини є знаковою:
"Вона відстоювала українську мову, популяризувала творчість Шевченка. Я більше дізналася про неї вже після її смерті, і це дуже цікава особистість".
Нагородження лауреатки відбудеться 29 квітня 2026 року у Львові до дня народження Ірини Фаріон. Відзнаку їй вручить донька мовознавиці Софія Особа.
Катерина Тарасюк в будинку Тараса Шевченка у Києві. Facebook Олеся Кривопиша
Катерина визначилася з майбутньою професією — вона мріє стати журналісткою.
"Коли я тільки почала пробувати себе в журналістиці, спочатку було якесь таке вагання, страшно спілкуватися з людьми. Зараз я чітко впевнена, що хочу бути журналісткою. Були такі вагання: можливо, акторка. Але я зрозуміла, що це трошки не моє", — поділилася дівчина.
Найбільшою ж мрією, каже дівчина, залишається спільна для всіх українців:
"Щоб настав мир, щоб усі наші захисники повернулися живими та здоровими додому. І щоб усі були разом. Мрію про хороше майбутнє, про гарну освіту для себе, про мирне життя".
