За інформацією: Суспільне Полтава.
Школи Лохвицького земства ― низка будівель в особливому стилі авторства архітектора Опанаса Сластіона. Вони зведені понад століття тому спеціально для навчання місцевих дітей. Більшість нині не використовують за призначенням.
У чому особливість шкіл Опанаса Сластіона
Історія земських шкіл почалася понад століття тому. Тоді Україна була у складі Російської імперії. 1908-го ухвалили закон про обов’язкову загальну початкову освіту. Спеціальних будівель для шкіл не було, а пристосовані приміщення більше не могли вміщували усіх учнів. Відтак запланували створити мережу закладів, цей обов’язок поклали на земства.
У Лохвицькому розробку проєктів доручили Опанасу Сластіону ― 57-річному живописцю, графіку та архітектору. Він вигадав плани для одно-, дво- та три комплектних шкіл.
План школи Сластіона у селі Бодаква.
У селах та селищах вони одразу вирізняються з-поміж інших будівель. Нині відомо про понад п’ять десятків таких споруд у трьох областях: Сумській, Чернігівській та Полтавській, де їх найбільше. Майже 20 шкіл ― на території сучасної Лохвицької громади, ще 11 ― у Чорнухинській. Також є у селах Заводської, Сенчанської, Лубенської та Пирятинської.
Усі школи зведені у стилі українського архітектурного модерну, який виник на початку ХХ століття. Серед особливостей будівель ― шестикутні вікна і двері, башти, складні дахи із заломами, а також оздоблення фасадів. Кандидат архітектури Артур Ароян Суспільному розповів:
"Сластіон робить такий декор фасаду цегляний, який не вимагає ні фігурної цегли, ні обтесування цегли. Тобто звичайною стандартною цеглою, він набирається за рахунок виступання і западання цеглин".
Цегляна орнаментація на фасаді школи у селі Гаївщина. Суспільне Полтава
За даними дослідників, ці орнаменти Опанас Сластіон брав із альбомів Олени Пчілки, яка збирала узори традиційної вишивки.
Усі школи Сластіона побудовані за схожим плануванням. У кожній є розподіл на навчальну та житлову частину. Класи були розділені розсувною перегородкою. За потреби їх об’єднували в одне велике приміщення. Кімнати навпроти класів задумані Сластіоном як робочі приміщення для вчителів, а у житловій частині, де мешкали педагоги з родинами.
Розсувна стіна у школі в Чорнухах. Суспільне Полтава
"Він (Опанас Сластіон ― ред.) сформулював основні пункти, якою має бути українська архітектура на початку ХХ століття. І хоча він не був першим, хто втілив в архітектурі ці принципи ― їх втілив Кричевський в будівлі земства, ― але Сластіон був ідеологом", ― сказав кандидат архітектури Артур Ароян.
За його словами, зазвичай будівництво тривало близько року. Основа ― дерев’яний зруб, який обкладали цеглою.
Кандидат архітектури Артур Ароян. Суспільне Полтава
Хто такий Опанас Сластіон
Опанас Сластіон народився 1855-го на території сучасної України, хоч тоді це була Російська імперія. Навчався у Петербурзі, де очолював Український клуб ― громадське об’єднання, яке популяризувало нашу історію та культуру.
Під час поїздок на Полтавщину бував у Лохвицькому та Пирятинському повітах, де малював портрети кобзарів, а також записував їхню творчість на фонограф, який спеціально для цього і придбав.
Портрет Опанаса Сластіона у школі в селі Млини. Суспільне Полтава
Згодом проживав та викладав у Миргороді. Був знайомий та листувався із багатьма науковцями та митцями. Зокрема, Дмитром Яворницьким, Климентом Квіткою, Лесею Українкою та Оленою Пчілкою. У часописах друкував малюнки під псевдо "Опішнянський гончар".
Сластіон створював ілюстрації до творів Тараса Шевченка. А також був ініціатором шевченківських вечорів та збирав гроші на створення пам’ятника Кобзареві у Миргороді. У цьому ж місті він помер і похований 1933-го. Опанасу Георгійовичу було 77 років.
Опанас Сластіон, графіка Суспільного. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Чорнухах
Одна зі шкіл розташована майже у центрі селища Чорнухи. Нині у ній Будинок дитячої та юнацької творчості. На фасаді зберегли особливості, задумані Сластіоном, ― фігурні вікна та двері, а також конструкцію даху.
У закладі навчається 323 дитини, діє 14 гуртків художньо-естетичного, еколого-натуралістичного та оздоровчого напрямку. Директорка Будинку дитячої та юнацької творчості Наталія Куліш Суспільному сказала:
"Будинок творчості ― раніше він не так називався ― десь із середини 70-х років розташований в цьому закладі, у цій земській школі. Нашій будівлі 111 років. Вона була розрахована на три класи".
Школа Сластіона у селищі Чорнухи. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Млинах
Школа у селі Млини сучасної Лохвицької громади нині працює, у ній навчають дітей. На чільному місці в одному з коридорів зберігають копію старовинного фото часів створення будівлі. Ця школа була пілотним проєктом Сластіона, розповіла учителька історії закладу Тетяна Карась:
"Оскільки наша школа ― пілотний проєкт, відповідно, виконувався він майстрами місцевими. У подальшому вже з 1912-го року школи Лохвицького земства забудовуються з розкішною цегляною орнаментацією, але там вже цю роботу виконували підрядники. Тут у чотирьох класах навчалося до 70 учнів, це село було велике. Висота цієї споруди 3 метри 92 сантиметри".
За словами Тетяни Карась, школа мала гарне забезпечення навчальним матеріалом, зокрема, колекції гербаріїв та мінералів.
Школа у селі Млини, вигляд із двору. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Нетратівці
Чи не найбільш модернізована будівля Сластіона ― у селі Нетратівка сучасної Пирятинської громади. У ній живе родина, яка створила дитячий будинок сімейного типу. Наталія Пічкур Суспільному розповіла:
"У нашій родині із чоловіком є 10 дітей. Двоє із них уже дорослі, які з нами не проживають, вісім дітей проживає з нами. Четверо з них є студентами, четверо ходять до школи".
Будівля школи у селі Нетратівка, де розмістили дитячий будинок сімейного типу. Суспільне Полтава
Родина поселилася у будинок 2019-го року, у кімнатах зробили косметичний ремонт. Будівлю сім’ї громада передала в оренду. Григорій Пічкур Суспільному сказав:
"Тут сім'я жила до нас із Івано-Франківщини. То ми міняли тут шпалери у всіх кімнатах, все пофарбоване. Нічого ми не плануємо міняти. І ми прекрасно знаємо, що це пам'ятка архітектури, то як ми можемо її поміняти".
Родина Наталії та Григорія Пічкурів. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Харсіках
Будівля у селі Харсіки у Чорнухинській громаді ― покинута і занедбана. Навколо поросли кущі, шибки вибиті, а двері не зачинені. Цю земську школу звели орієнтовно 1913-го ― 1914-го. На будівництво витратили близько 15 тисяч карбованців, розповів місцевий житель Микола Булда.
"Коли я йшов із церковно-парафіяльної школи сюди у п'ятий клас, для мене це ― і не тільки для мене ― це було надзвичайним таким палацом. Тому що тут світлі коридори, високі класні кімнати, було саме приміщення таке ошатне, двір був чималий. Тобто це було таким місцевим дивом у тодішніх 60-х роках, коли село ще жило порівняно бідно", ― сказав Микола Булда.
Приміщення класів у школі в селі Харсіки. Суспільне Полтава
За часів земства це була трикомплектна школа, тобто у ній діяло три класи. Припинили навчати дітей у будівлі у 1980-х роках. Деякий час у ній був наркологічний профілакторій, згодом її хотіли переобладнати під гараж, тому прибрали частину стін та підлоги.
Школа Сластіона у Бодакві
У селі Бодаква Заводської громади у школі Сластіона теж не навчають дітей. Поруч із історичною будівлею звели нову і перевели до неї учнів, а в пам’ятці від початку 2000-х діє музей. Його завідувачка Оксана Кулініч розповіла:
"Це одна із найкраще збережених шкіл на даний момент. Наш дах ось практично такий, який він проєктувався Сластіоном. У нас збережена вхідна група в такому вигляді, в якому вона і була. В нашій школі ніколи не було башточки, це свідчать і фотографії довоєнного часу. Але ми вважаємо, що наша школа нічого не втратила, бо в нас зберігся дуже такий символічний і характерний елемент ― це люкарні".
Люкарні у школі в селі Бодаква. Суспільне Полтава
Люкарні ― особливі конструкції на даху ― були призначені для освітлення горища, а також слугували декоративним елементом. У самій будівлі зберегли автентичні груби, а такожнаочний приклад утеплення приміщення ― овечою вовною, яка прибита дранкою.
Улітку 2022-го музей двічі пограбували, тому частину експонатів довелося сховати. Оксана Кулініч сказала:
"2023-го року міська рада ухвалила рішення виготовити технічну документацію на нього (приміщення ― ред.) і планується передати його на баланс відділу культури і туризму Заводської територіальної громади. Які плани щодо використання самого приміщення, на жаль, ми ще не знаємо".
Школа у селі Бодаква, у який облаштували музей. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Гаївщині
У селі Гаївщина Лохвицької громади школа була двокомплектною. Нині приміщення стоїть пусткою. У нього відкритий один вхід, через це люди поруйнували груби. За словами місцевих жителів, не працює навчальний заклад приблизно 10 років через малу кількість дітей.
"Було гарно, школа тут отоплювалася, вчителі були хороші. Діти мої ходили, хлопці і дочка ходила. В мене троє діток",― розповів місцевий житель Микола Кандиба.
Школа у селі Гаївщина. Суспільне Полтава
Школа Сластіона у Городищі
У селі Городище Чорнухинської громади від школи Сластіона не лишилося і фундаменту. Вона була двокомплектною і мала башточку. Дата руйнування достеменно не відома. Місцева жителька Валентина Сухонос Суспільному сказала:
"Вже років 20, як розібрали (будівлю ― ред.), давно вже. Красива була школа, гарна, така, знаєте, як старовинна. Мій батько ходив у цю школу. Я ще як була дівчиною, так ми тут гуляли кругом школи, в жмурки грали. А тоді її розібрали на дрова ж, мабуть, і в школу туди, де я вчилася, ті дрова".
Територія у селі Городище, де була школа. Суспільне Полтава
Які шляхи збереження шкіл Опанаса Сластіона
У місцевих радах Суспільному сказали, що з бюджету громад покрити витрати на ремонт чи реставрацію цих будівель не зможуть. Нині намагаються утримувати їх у належному стані.
Голова Чорнухинської селищної ради Олександр Василенко сказав:
"У Чорнухинській громаді 11 шкіл Сластіона. На даний час використовується тільки два об'єкти. Це в самих Чорнухах, а також у селі Гільці, там загальноосвітня школа повноцінно працює. У Кізлівці в нас, у селі поруч, розташована шкільна бібліотека. Державі в кращі часи потрібно звернути на це увагу 100%".
Башта у школі в селищі Чорнухи. Суспільне Полтава
Подібна ситуація і в Лохвицькій громаді. начальник відділу культури міської ради Ярослав Кабар розповів:
"Дві чи три школи ― в них навчаються, деякі школи в нашій громаді знаходяться під орендою тих чи інших підприємців, будинок культури в одній навіть є, але більшість знаходиться в жахливому стані. Люди виїжджають із сіл, не проживають, там немає, кому ці об'єкти охороняти і за ними якось доглядати".
На думку архітектора-реставратора Анатолія Ізотова з Києва, роботи зі збереження пам’яток не надто дорого вартісні, якщо правильно розрахувати вартість.
Архітектор-реставратор Анатолій Ізотов. Суспільне Полтава
"Кошти можуть бути різні, як бюджетні, так і позабюджетні. Позабюджетні, мабуть легше. Бо оперативність дуже важлива. До 2014-го року були меценати, які якісь об'єкти брали, сьогодні теж є, але це більше вже, скажімо так, приватні ініціативи", ― сказав Анатолій Ізотов.
Аби зберегти вцілілі будівлі або ж пам’ять про вже втрачені, з’явилася ініціатива "Школи Лохвицького земства". Кураторка проєкту Ольга Герасим’юк першою звернула увагу на ці історичні споруди.
"Я, звичайно, хотіла би сказати добрі слова про місцеву владу, про органи місцевої влади, але, на жаль, вони мені поки що не дали таких підстав. Тому що скрізь доводиться з ними воювати. Вони приходять, фотографуються, коли ми приїжджаємо, розповідають про це все, але мало дії. Ми повинні знайти всі можливості для того, щоби місцеві громади відчули свою відповідальність", ― розповіла Ольга Герасим’юк.
Школа Сластіона у селі Піски. Суспільне Полтава
Залежно від ступеню пошкодження кожна будівля потребує різних видів втручання. Реставрація ― найбільш вартісний і складний варіант.
"Там, де школи мають дах, але зараз там вибиті вікна, виламані двері, або десь є пошкодження цього даху, от треба ними в першу чергу займатись. Тому що це ті школи, які відносно швидко за наявності розуміння і коштів можна відновити. Консервація, якої вони зараз потребують, не є надскладною і дуже дорого вартісною", ― розповів кандидат архітектури Артур Ароян.
Кураторка проєкту “Школи Лохвицького земства” Ольга Герасим’юк. Суспільне Полтава
На його думку, важливо, аби ці будівлі використовували, зокрема, можна змінювати їхнє призначення. У частині з них працюють амбулаторії, магазини тощо. Кураторка проєкту "Школи Лохвицького земства" Ольга Герасим’юк Суспільному сказала:
"Це не просто архітектурні форми, в тому багато от нашого, українського смислу, духу. У нас вкрадена вся історія, вся культура належить незрозумілому цьому нашому ворогові. Оскільки я зараз очолюю Національний комітет "IFAP" ЮНЕСКО, маю ідею, щоби ми могли зафіксувати це явище на рівні спадщини ЮНЕСКО".
Вхід до будівлі школи у селі Бодаква. Суспільне Полтава
Більше про історію шкіл Опанаса Сластіона та важливість їх збереження дивіться у документальному проєкті Суспільного.
