За інформацією: Суспільне Чернігів.
Доглядачка могил Ольга Бакоцька. Суспільне Чернігів"Я на кожну могилку приходжу, як до своїх рідних. Це інструменти, як кажуть, «годувальниці» наші – кирки. Спочатку тут треба підкосити та інші навкруги також, бо поки до своїх доберешся… Я завжди й сусідні також обробляю. Знаю, що не приходить ніхто вже сюди. Можливо, люди померли. Ось так своєю косою такою, ручною, бо іншого в мене немає".
Робочі інструменти Ольги Бакоцької. Суспільне Чернігів
У цій сфері Ольга працює чотири роки. Каже: спочатку прибирала могили на прохання знайомих. Коштів за це не брала.
Ольга Бакоцька за роботою. Суспільне Чернігів
"Кажуть: «Ну, чого ти? Є кошти, людина заплатила тобі. Не треба відмовлятися». Так і почала. Я потім кожного вечора ходжу до церкви, молюся за тих людей, котрі у мене замовили. Бо тут я не молюся, не хрещуся, бо не знаю, чи людина хрещена була, чи ні. А вже я так сама в церкву пішла і попросила, щоб Бог благословив мене на це. Ще мені нічого не снилося, нічого поганого не було. Навпаки люди кажуть, що ми готові вам руки цілувати".
Ольга Бакоцька за роботою. Суспільне Чернігів
Через те, що у жінки дуже поганий зір, їй допомагає чотирнадцятирічний син Микита.
"Я маю інвалідність, погано бачу сильно, практично зовсім не бачу. І щоб мені прибрати траву, то я завжди потім стаю навколішки, вдивляюся, щоб я не вирвала квіти. Коли ти по зору, ти не на касі не можеш сидіти, і навіть прибиральницею мене офіційно не можуть взяти, бо мені не можна так працювати. Часто Микитка, коли я не можу знайти могили, не бачу прізвищ, він приходить, мені шукає, потім біжить до школи, а я залишаюся сама, потім уже роблю все".
Микита каже, що допомагати мамі його ніхто не вимушує.
Син Ольги Микита Бакоцький. Суспільне Чернігів
"Після того, як ми закінчимо, я беру сумку, виношу сміття завжди. А вона у цей час миє могилу. Так, а що? Я буду вдома сидіти, а вона буде тут на кладовищі сама? То це теж неправильно якось".
Аби знайти могилу, замовники їй мають вказати квартал, ряд і місце, каже Ольга Бакоцька.
Ольга Бакоцька за роботою. Суспільне Чернігів"Просто кажуть, наприклад, ряд двадцятий, сектор Г, десь у середині. А ось ви бачите ж самі: так стоять, нічого ж не знайдеш. Я йду до похоронного бюро, уже там мене дівчата знають – і шукаємо. Або в журналах, якщо ось такі 70-х років, то в комп'ютері немає. Переважно люди замовляють на «Яцево», і на Бобровиці в мене замовляли".
Зі слів жінки, є люди, які просять доглядати за могилою постійно.
Ольга Бакоцька разом із сином на кладовищі. Суспільне Чернігів
"Багато хто в мене замовляє, каже: «Я вже сюди не буду повертатися, я хочу, щоб ти завжди доглядала могилку – і все». Ось перед поминальними днями просили мене, щоб я пасочку поклала. То я і пекла паску спеціально так, щоб розкласти всім своїм клієнтам, хто мене просив".
