За інформацією: Суспільне Вінниця.
Полеглий захисник із Вінниччини Павло Матієнко. Віра Матієнко
Полеглому оборонцеві з Вінниччини Павлу Матієнку просять надати звання Героя України.
Петицію із таким проханням на сайті президента зареєструвала Ірина Магдаль. Суспільне поспілкувалося з матір'ю полеглого оборонця Вірою Матієнко.
Павло Матієнко народився 24 червня 1999 року у селі Ставки на Вінниччині. Навчався в Гайворонському аграрному ліцеї, де здобув освіту будівельника.
"Павло ріc дуже шустрим. Ми з чоловіком завжди брали його з собою на роботу. Працювали обоє в школі: чоловік музику читав, я була організатором. Він в школі у нас виріс. Дуже активний був, у всіх заходах завжди брав участь. Був душею компанії, завжди був чесним, справедливим. Щирим дуже був. Завжди за всіх заступався з дитинства. Якщо у когось щось немає — останнє своє віддасть", — розповіла Віра Матієнко.
З 2019 року він проходив строкову службу в національній гвардії України, яку завершив 18 грудня 2020 року. Через декілька місяців вступив до лав ЗСУ за контрактом.
"Йому зробили операцію, апендицит, в кінці служби в Нацгвардії. Побув кілька місяців вдома, потім зробив закордонний паспорт, сказав, що буде їхати за кордон на роботу. Показав нам той паспорт. Пілся того певний час не могли до нього додзвонитися. А потім вийшов на зв'язок і сказав, що він в Троїцьку, щоб до нього не телефонували, сам подзвонить. Ввечері перетелефонував і каже, що підписав контракт".
Полеглий захисник із Вінниччини Павло Матієнко . Віра Матієнко
Павло Матієнко зустрів повномасштабний наступ на Антонівському мосту.
"Ми до нього дзвонили, просили сказати хоча б приблизно, де він перебуває. Він каже, що я в пустелі. Потім каже, що криниці пусті, води немає. Ми зрозуміли, що це Херсонська область, або Миколаївська, що це ті області. Коли почалося вторгнення, він вже був там і в першому бою був поранений. З того першого бою залишилися в живих його побратим і він. Документи всі згоріли. Все, що в нього там було, все згоріло. Він ні в госпіталь, нікуди не пішов, тому що казав, що є хлопці, які більше потребують цього. Всі хлопці на той час, які могли, тримати зброю, вони всі стояли, захищали. Забирали тільки тих, у кого рук-ніг немає, у кого дуже сильні поранення. А хто міг стояти в строю, всі були. Це він нам потім розповідав. Вони утримували Антоновський міст. Дуже важкий бій був. Після того захищали Миколаївську область. А вже після з південного напрямку його перекинули на Донецьку область, на покровський напрямок".
Як розповіла Віта Матієнко, 22 грудня 2022 року Павло отримав важкі поранення, проходив лікування та реабілітацію, в серпні 2023 року повернувся до служби.
"Він собою закрив хлопців. Прилетіло на їхній бліндаж, а він від них в цей час відійшов, побачив, що летить, повернувся назад і впав на них, закрив їх собою. Отримав контузію, осколок пройшов під коліном. Хлопці його відразу — на першу машину і відправили в Дніпро. Його там прооперували, потім був переправлений у Вінницю, де в госпіталі зробили знову йому операцію. Частину печінки, жовчного було відрізано. Були перебиті нерви., — розповіла мма захисника. В правій нозі осколок потрапив у кістку, казали, що його неможливо витягнути. Хіба що ногу ламати. Осколки, які в голові були з першого дня вторгнення, з першого бою, лікарі сказали, що витягнуть після війни".
В лютому 2024 року захисник планував одружитися та створити сімʼю. Він загнув 4 січня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу села Невельське Покровського району внаслідок артилерійського обстрілу. Йому було 24 роки.
"Синові радили комісуватися з такими важкими пораненнями. Він сказав, що повертається до хлопців. Якщо ми всі будемо лишатися, то там не буде кому стояти: "Я повинен бути там, там мої хлопці. Поки я там, можете спати спокійно, вони сюди не пройдуть". Оце його слово. Він повернувся назад. Вчив хлопців, бо в самого права рука і нога не працювали, як слід. Він їх помаленьку розробляв, радів, що він вже навчився стріляти іншим пальцем.
Полеглий захисник із Вінниччини Павло Матієнко. Віра МатієнкоХлопці зробили дорогу через мінне поле і ним їздили до побратимів. Був такий випадок, що командир звернувся, що треба відвезти балки на перекриття бліндажів, бо дуже сильний був обстріл і треба було укріпитися. Дорогу лише Павло знав. Вони зранку разом із товаришем Владиславом та ще одним чоловіком поїхали і не повернулися. Мені сказали, що вони потрапили під артобстріл, що вибух сильний був, що у них був повний боєкомплект, бо вони хотіли прикрити хлопців, поки ті будуть розвантажувати. 15 січня прийшли його побратими з завдання, бо вони були на далекій позиції від цього місця. Вони про це дізналися і його вже забрали. Дістали з машини тіло", — розповіла Віра Матієнко.
Аби вшанувати пам'ять сина, родина подала петицію щодо присвоєння йому звання Героя України. Станом на 17 березня петиція набрала майже 13,5 тисяч підписів із 25 тисяч необхідних. До кінця збору залишилося 14 днів. Підтримати звернення можна тут.
"Він завжди всіх захищав, всім у всьому допомагав. Був добрим, щирим. Справжнім воїном, справжнім захисником", — сказала Віра Матієнко.
