За інформацією: Суспільне Полтава.
Поліцейські з Полтавщини долучалися, зокрема, до оборони Бахмута та Торецька на Донеччині. Про те, як вони беруть участь у захисті України, Суспільному розповів майор Вячеслав Ясько. Він реабілітується після поранення і допомагає побратимам, працюючи на посаді помічника начальника поліції регіону з питань ветеранів.
Участь поліцейського в бойових діях і поранення
43-річний поліцейський із Полтави Вячеслав Ясько став на захист України 2022-го, після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
У системі МВС він працює із 2006-го. Був помічником оперуповноваженого, працював у транспортній міліції, потім — начальником відділу боротьби з наркотиками, відділу боротьби з незаконним обігом наркотичної речовини, пізніше — у слідчому відділі. 2022-го вирішив долучитися до бойового підрозділу.
"При Нацполіції був батальйон особливого призначення — батальйон "Полтава". І звідси я почав свої будні як поліцейський, який брав участь у бойових діях. Сєверодонецьк, Лисичанськ — це були перші пів року. Після того нас приєднали до з'єднаної штурмової бригади "Еней". Не люблю слово "воювали". Ми захищали країну".
Вячеслав Ясько під час участі у бойових діях на Донеччині. Фото надане В. Яськом
Вячеслав Ясько розповів, що брав участь у боях на Бахмутському напрямку. Згодом йому з побратимами запропонували приєднатися до штурмової бригади поліції "Лють". Працювали на Донецькому напрямку — Бахмут, Часів Яр, Торецьк, Курдюмівка.
"Я воюю. Я знаю безліч побратимів, які воюють. Я знаю безліч випадків, коли хлопці-поліцейські загинули на війні. Ми вже не будемо такі, як були раніше. Це факт", — сказав Вячеслав Ясько.
Зображення нарукавного знаку бригади “Лють” на склі машини Вячеслава Яська. Суспільне Полтава
1 червня 2024-го неподалік Торецька поліцейський отримав поранення. Під час обстрілу осколок поранив ногу.
"У гомілці була перебита артерія, я багато втратив крові. Але все гаразд. Я живий-здоровий завдяки своїм побратимам — "Філософу" і "Бухгалтеру". Це вони мене тягнули. Я за півтори години вже був у лікарні. Мене оперували. Це дуже швидко. Це прямо от екстрашвидко".
Вячеслав Ясько під час лікування після поранення. Фото надане В. Яськом
Цивільні на Донеччині
2022-го, коли Вячеслав із побратимами вперше приїхав у Бахмут, це було зелене і гарне місто, в якому жили люди, сказав поліцейський. Згодом інфраструктуру зруйнували російські обстріли.
"На той час у Бахмуті я був на посаді кулеметника. І моя задача була не підпустити ворога. Так, ворога бачив найближче — це 5 метрів. А взагалі намагалися не допускати їх так близько до себе. Були цивільні, їх було небагато".
Під час боїв у Бахмуті Вячеслав Ясько був на посаді кулеметника. Фото надане В. Яськом
За словами Вячеслава Яська, під час боїв у Бахмуті навіть продовжував працювати магазин.
"Був там місцевий. Він каже: "Хлопці, як я вас кину?" Він допомагав нам, ходив, і воду приносив, і їжу приносив. Спочатку ми, наприклад, боялися від нього брати. Йому тоді було, здається, 60 плюс, він не міг воювати, але він нам допомагав. У подальшому, коли ми через деякий час виходили, я бачив, він лежав мертвий. Здається, міна прилетіла, і його розірвало".
Майор поліції розповів, що деяким цивільним на Донеччині складно було полишити свої домівки, але були й такі, хто чекав приходу російських військових.
Евакуація поранених на Донеччині
За словами Вячеслава Яська, найтяжче — втрачати побратимів, а також евакуювати поранених.
"Побратим, йому 22 роки було. Така злість, думаєш: яка несправедливість, чому так? Хлопчина втратив ногу, інші — дві ноги. Я до цього взагалі трішки займався спортом, бігав. Думав, що я фізично підготовлений, але до цього не можна бути готовим. Після однієї з евакуацій у мене все тіло так боліло — від ніг до голови повністю".
Вячеслав Ясько з побратимами під час служби на Донеччині. Фото надане В. Яськом
Одного разу в Курдюмівці Вячеслав Ясько евакуював пораненого на автомобілі.
"Ми висаджувалися за 3,5 кілометри до точки зіткнення з противником. То я в той момент заїхав десь метрів за 700—800 до ворога. Ми були на пікапі. Вночі залетіли на включених фарах прямо в пекло. Після того, як ми вийшли, командир мене привітав з днем народження. Перехватили інформацію, ворогу не вистачило 30 секунд, щоб навестись ПТУРом і нас підбити".
Реабілітація після поранення та робота з побратимами
До поранення Вячеслав Ясько займався бігом, під час підготовки до напівмарафонів або марафонів пробігав по 20 кілометрів за тренування.
"Для мене зараз пройти 200 метрів — це вже мій власний рекорд. Я не можу повноцінно ходити, у подальшому проходжу дообстеження, можливо, буде втручання хірургічне. Напевно, реабілітацію я буду проходити вже до кінця свого життя. І боляче, не хочеться, але це треба робити, по-іншому ніяк".
Вячеслав Ясько під час змагань для ветеранів — турніру з петанку в Києві. Фото: Офіційний сайт Полтавської ОВА
На цьому шляху, за словами Вячеслава, йому допомагає підтримка рідних та друзів. Крім того, йому запропонували посаду помічника начальника головного управління поліції Полтавщини у справах ветеранів.
"Я працюю з ветеранами, із хлопцями, які отримали поранення. Також працюю з родинами загиблих хлопців. Це такий один із важких напрямків. На жаль, багато хлопців таких замкнутих. Стараюся хлопців, які проходять реабілітацію, які лікуються, витягнути зі стану негативу, стану депресії. Спільно з іншими громадськими організаціями, з лікарнею МВС. Ми їздили в садибу Гоголя, там проводили екскурсію. Треба не падати духом".
