За інформацією: Суспільне Вінниця.
Автор різдвяної пісні “Щедрик” Микола Леонтович. Суспільне ВінницяТака цікава деталь, що в Гришиному він формується, як композитор. Вже на широкий загал звучить його пісня "Зашуміла ліщинонька", яку виконає хор при лук'янівському народному домі, хором керував Кирило Стеценко. Другий момент десь 1905 – 1906 роки він співпрацює з товариством "Баян" у Києві, при товаристві, яке засноване Миколою Лисенком, — сказала Лариса Семенко. Павловський згадував, що настільки був вражений обробкою цієї пісні, і Кошиць, і Лисенко також. Це досить вагоме визнання для Леонтовича, як для молодого композитора. Ну а з хором своїм він виступає не тільки в містечку Гришине, а їздить навколишніми селищами, по містах, навіть по тих місцях, де хори були місцеві", — сказала Лариса Семенко, — Саме в Гришино Леонтович навіть підготував таку невеличку збірку 5 пісень. На жаль, ця збірка не була опублікована".
Нині існує дискусія, що одна із версій обробки "Щедрика" могла народитися на теренах Покровська.
"Мені не відомі джерела, які можуть документально підтвердити або спростувати цей факт. Але мистецтвознавці стверджують, що це було кредо життя та творчості композитора, що Микола Дмитрович повертався до вдосконалення цього твору роками. Так, дослідник Микола Денисенко із Немирова стверджує, що цей твір вперше прозвучав іще у Чукові, це 1903 рік — період, який передував перебуванню Леонтовича в пристанційному селищі Гришине на Донеччині", — сказала Ангеліна Рожкова.
Донецька область, Покровськ. Суспільне Вінниця"Звичайно, дослідники життя і творчості говорять про існування історичних даних, але вони вже підтверджені документально, але більш пізнього періоду, що композитор працював над створенням шедевру в 1910 році, коли перебував на Вінниччині, звідки родом, а завершив він роботу над рукописом вже в 1916 році. Цілком імовірно, що один із варіантів, ранішніх етапів написання цього твору, був створений в Покровську", — розповіла Ангеліна Рожкова.
Лариса Семенко навпаки, вважає, що Микола Леонтович над "Щедриком" у Покровську не працював.
"Жодних документальних підтверджень немає. Якщо брати безпосередньо роки напрацювання згідно тих документів, які є, ми знаємо, що Леонтович збирав українські народні пісні, обробляв їх, записував сам, брав зі збірників. А якщо брати період 1910 років, то в 1913 році вийшло 4 маленьких таких книжечки, Поліщука Остаповича. Так от, у цих 4 збірниках, зокрема в 4 збірнику було записано "Щедрик", а Поліщук Остапович записав її в містечку Краснопілля на Волині. Якщо брати ще рік безпосередньо, як щедрівку, то вона була відома на Поділлі, на Волині, на Галичині, Чернігівщині. Крім того, в 1913 році Олександр Кошиць започаткував свої колядки, концерти-колядки у Києві. Я думаю, що це теж мало певний вплив на Леонтовича. Коли ці збірники потрапили до Леонтовича. Це 1913 рік всіх збірників Леонтовича узяв 19, чи можливо 20 пісень, які він прекрасно опрацював. Серед цих пісень він взяв і щедрівку, щедрик, над яким працював з 1913 по 1916 рік у Тульчині, — сказала Лариса Семенко.
Історикиня, дослідниця життя та творчості М. Леонтовича Лариса Семенко (ліворуч). Суспільне Вінниця"Чому Миколі Леонтовичу потрібно було збільшити теорію музики, тому що у нього не вистачало знань з Кам'янця, і він кожні канікули їде з 1910 року в Москву до Болеслава Яворського, професора московської консерваторії, аби отримати ці знання, і коли він туди приїхав, той каже: "Ну що ти привіз, щоб займатися?". Він показав щедрик", — розповіла завідувачка Тульчинського музею-квартири М.Д. Леонтовича Світлана Лукашенко.
Вона говорить, що колядка записувалася на Поділлі.
"Вона записувалася в Білоусівці, в Тиманівці, можливо, в якомусь селі Тульчинського району, це 100%, тому що у нас навіть етнографічні наші колективи в один голос співають цього щедрика, наче він був популярний. Ще, чому Леонтович взяв Щедрика, де 3 голоси, 4 повторюється. Три ноти, а 4 нота повторюється. Чому? Перший хор Леонтовича, як сказав Покровський, складався з 4 єпархій, а звучав не наче ангельський хор.
Вперше на широкий загал "Щедрик" зазвучав 29 грудня 1916 року у залі купецького зібрання під час чергового концерту колядок і щедрівок, хор під керівництвом Олександра Кошиця виконав у своїй програмі знамениту щедрівку.
"Свідки тих подій, зокрема Очерет, дуже детально описав, що це було як блискавка, фурор. Настільки вразило публіку. До речі, Микола Леонтович був присутній на тому концерті", — сказала Лариса Семенко.
Не пройшли повз життя Леонтовича і буремні події 1905 року. Він разом зі своїм хором морально підтримує робітничі протести: тоді боролися проти царату та самодержавства, тому репертуар робітничого хору в цей період є революційним — вони виконують "Марсельєзу" і "Дубинушку".
Окрім цього, в цей період композитор підтримує зв'язки з очільниками робітничих протестів — Прохором Дейнегою та Лідією Добровою. Згодом через причетність до революційних дій в композитора в Гришиному проводила обшуки жандармерія.
"Безпосередньо Леонтович із хористами зустрічав революціонерів страйкарів на залізничному вокзалі своїм хором і вони виконали "Марсельєзу" ,"Дубіношку". Своїм співом він підтримав цей рух. Товаришуючи із Дейнегою, коли Дейнегу вбили під час повстання, коли зібралися люди на цей мітинг, щоб урочисто його поховати, то після того у самого Леонтовича навіть проводили обшук. До речі, була його ініціатива, щоб накрити домовину загиблого червоною тканиною, як символ революції. Це теж є такий історичний факт", — сказала Лариса Семенко.
Жила на станції Гришине родина композитора вкрай бідно, заробітна плата була низькою. Також на Донеччині сім'я переживає трагедію: спочатку помирає маленький син Володимир у 1905 році, а згодом ще один хлопчик з народжених близнят, також важко хворіє дружина. Тому, власне, через жандармський тиск і важкі умови життя у 1908 році Леонтович переїздить до Тульчина на Вінниччині.
"Розумієте цей момент: зарплата мізерна, а тут ще попасти під цей нагляд жандармський… Він боявся, що могли його звільнити за участь у всіх революційних подіях. В 1908 році весною Леонтович залишає Покровськ і переїжджає на Поділля", — — розповіла Лариса Семенко.
У 1920 роках Європа уже відзначала Леонтовича як талановитого, модерного композитора.
"Якщо будемо читати відгуки та рецензії музикознавців, фахівців музики знаменитих митців, то вони називали прізвища Стеценка, Кошиця і особливо Леонтовича, тому що "Щедрик" запанував у Європі. Його виконували студенти, виконували хористи в кав'ярнях, на вулицях він звучав. І, якщо ми вже говоримо напередодні наших свят, ми повинні сказати, що наш "Щедрик" займає перше місце в рейтингу по популярності", — сказала Лариса Семенко.
Завідувачка Тульчинського музею-квартири М.Д. Леонтовича Світлана Лукашенко каже, що секрет популярності "Щедрика" в тому, що це духовний твір.
"Духовний твір, який немає меж, немає кордонів, як дух. Тому ця ластівочка полетіла далеко за межі. Вона там, але кожні різдвяні свята повертається сюди, в оцей будиночок. Ця ластівочка просто бринить в цьому будиночку, як і душа, композитор можна вбити тіло, але не душу. Він був надзвичайно скромною людиною, для нього популярність була в тому, тільки аби ми проснулись, як нація", — сказала Світлана Лукашенко.
