Подружжя з Дніпра відновлює старий водяний млин на Тернопільщині

Водяний млин, який відновлює на Тернопільщині подружжя з Дніпра. Суспільне Тернопіль

"Тут таке атмосферне і сильне місце. Скільки цікавих місць – гуральня, костели, замок. Тут стільки всього цікавого і воно пропадає, а це наша історія, наша спадщина, це те, на чому повинні виховуватися наші діти. Це те, що ми повинні залишити після себе", – сказав Анатолій Пилипенко.

Анатолій Пилипенко. Суспільне Тернопіль

Зараз у млині тривають будівельні роботи, тут перекривають дах і замінюють вікна. Євгенія Молчанова крозповіла, процес відновлення тривалий і затратний:

"Вчора тільки міняли першу частину вікон фасадних. Всього тут 58 вікон і кожне з них має інший розмір. Починаємо замінювати дах, це наймасштабніша робота, насправді, і найскладніша, тому що майже 600 квадратних метрів. І перекриття між поверхами. Одночасно працюємо з комунікаціями. Хочу відзначити, що стан млина на фоні інших, які ми досліджували в Україні, достатньо непоганий. Тому я вважаю, що нам дуже пощастило ще.

Мінімальна сума, яка піде на відновлення, це від 10 мільйонів гривень. Ми думаємо, що це буде більше. На сьогодні нас підтримав міжнародний фонд "Відродження", частину робіт за його підтримки робимо, частину робіт по даху ми проводимо за підтримки ветеранського проєкту "Жити на зустріч". Інша, основна частина — це наші кошти".

Євгенія Молчанова. Суспільне Тернопіль

Дах млина. Суспільне Тернопіль

Щоб відновити конструкції водяного млина, залучили фахівців, зокрема гідроінженерів, розповіла Євгенія. Вони обстежили будівлю й зараз працюють над технічним висновком. Першочергово планують укріпити стіни будівлі, щоб роботи були безпечними: "Наступний етап — це технічне відновлення, ми хочемо відновити тут і турбіну, відновити все, як було. І навіть запустити колесо, скоріш за все воно буде мати декоративне призначення, проте створює ефект білого шуму і з точки зору психології дуже позитивно впливає на людей, і ми мріяли зробити це колесо".

Реконструкція водяного млина. Суспільне Тернопіль

Млин у селі Лошнів. Суспільне Тернопіль

За словами проєктної менеджерки Віолетти Гуркуш, у відновленому млині планують відкрити музей млинарства, кав’ярню та культурний простір. Працюватимуть з громадами, аби показати приклад розвитку сільського зеленого туризму: "Музей млинарства, музей хліба. Локація, яка буде елементом соціального підприємництва. Тобто це буде поєднання бізнесу і громадської діяльності. Це наша стандартна формула, коли бізнес може допомагати вразливим групам у їхніх складних ситуаціях. Тобто, це реабілітація, інтеграція в сільське господарство, наприклад. І тут ми плануємо зробити продовження нашого хабу аграрно-рекреаційного туризму, тому що туризм насправді лікує, якщо правильно до цього підійти.

Також ми б дуже хотіли зробити тут креативний простір. Якщо в "Зеленому гаю" у нас не було такої кількості приміщень і 95% всіх заходів відбуваються на відкритому просторі, то тут приміщення дозволяє це проводити не залежно від погоди та пори року. Це будуть різноманітні заходи: культурні, історичні, арт-терапія, можливо буде творча майстерня. Це залучення ремісників і ремісниць, які будуть проводити майстер-класи, щоб навчати людей тому чи іншому ремеслу. Так само те, що буде пов’язане з хліборобством".

Віолетта Гуркуш. Суспільне Тернопіль

Також у планах, каже Віолетта, відкриття готелю:

"Люди зможуть приїхати, відпочити від шуму міста, вдягнути образ мірошника чи мельника, певний одяг, головні убори, пройти інструктаж і приступити до справжньої роботи з виробництва хліба. З часом хочемо запустити свою лінію виробництва крафтового борошна, різноманітні секретні рецептики, з якими пізніше поділимося. І звичайно ми продовжуватимемо працювати як громадська організація — навчати, ділитися, допомагати людям відновлювати ментальне здоров’я. Тому що в часи війни ти або на фронті, або для фронту".

У подружжя вже є досвід соціального підприємництва, розповів Анатолій Пилипенко. Під Дніпром вже п’ять років діє реабілітаційний центр "Зелений Гай". Розпочалося все з порятунку та евакуації тварин із зони бойових дій, а далі переросло в екологічне фермерство та реабілітацію ветеранів.

Реабілітаційний центр “Зелений Гай”. Фото з архіву подружжя ветеранів

Нині на фермі більше 500 врятованих тварин, які допомагають воїнам повертатися до мирного життя. Також це перша в Україні ферма, де протезують свійських тварин. Відновлений водяний млин теж стане простором для реабілітації.

Млин у селі Лошнів, Тернопільська область Суспільне Тернопіль

Анатолій каже, сам є ветераном трьох воєн, тому розуміє, наскільки важливим є відновлення після фронту:

"Перша війна була Афганська, тоді мені було 18 років і це на той час сумний досвід інтернаціонального обов’язку, який ми начебто виконували, але свідомість прийшла пізніше. Потім була Югославія — 1993-1994 роки, це початок війни якраз був. І нарешті після Революції Гідності — це перший етап російсько-української війни.

І ви знаєте я навіть після першої війни зрозумів, що є певні проблеми з ветеранами, з соціальною складовою, тому що приїхати в країну, де немає війни, всі живуть своїм життям, а ти був там під обстрілами, втрачав своїх друзів і влитися в соціум було дуже складно.

Мене врятувала на той час робота, навчання і я трохи відновлювався. Але багато хто з друзів не зміг це пережити, бо не всі мали фізичні й моральні можливості. І після 2022 року я виписувався з госпіталя і зрозумів, що нам потрібно брати участь в реабілітаційних заходах. Це ми вже зрозуміли, коли зайнялися евакуацією.

До нас привозили коней, корів, різних свійських і диких тварин. І коли ми почали реабілітувати тварин, ми побачили, що тварини гарно впливають на настрій і стан людини, які страждають ПТСРВажкий психічний стан, що виникає після переживання травмуючих подій (війни, насильства, катастроф).. Ми залучили тварин, які були на відновленні, до реабілітації хлопців-військових, дітей і сімей загиблих героїв.

Мене тішило те, що приїжджаючи до нас, хлопці тисли руку і казали, що наша справа важлива і ми повинні цим займатися, бо ми це робимо дуже гарно. І ви знаєте, щоразу для мене це, як перемога. Моя маленька перемога і мій вклад в нашу загальну велику перемогу, перемогу України".

Анатолій та Євгенія. Суспільне Тернопіль

Паралельно з відновленням вивчають й історію водяного млина. Для цього, за словами Євгенії, залучають як місцевих жителів, так і істориків. Також шукають інформацію в архівах і старих картах:

"Млин — це серце села. І для мене — це частина нашої української ідентичності. Тому наш обов’язок віднайти його історію, відновити та розказати й зберегти це все. Багато істориків зараз працюють з архівами Львова, України і Польщі, тому ще це спільна спадщина, це польський, графський млин, як його ще називають. Це такий окремий шмат роботи, і він достатньо великий".

Водяний млин у селі Лошнів на Тернопільщині. Суспільне Тернопіль

Фото млина. Суспільне Тернопіль

"Історикиня знайшла, що в 1902 році на чотирьох каменях тут вже стояв млин. Місцеві жителі кажуть, що це 1905 рік. На мапах 1911 та 1925 років млин точно вже є. Тому плюс-мінус 1902-1905 рік — це ми так зараз бачимо, що це є. Ми знайшли лист-заповіт від графа Віктора Боваровського, який він залишив після своєї смерті. Закупили дуже багато польських старих мап, де видно розташування млина, де раніше було видно русло річки. Але найбільше ми зробили запитів до польських архівів і чекаємо, коли нам дадуть сканкопіїЦифрова версія паперового документа, створена за допомогою сканера або камери телефону.", — розповіла Євгенія.

Команда проєкту. Суспільне Тернопіль

Нагадаємо, в Ладичині на Тернопільщині місцеві жителі мелють борошно у млині, якому понад 100 років.