За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Дмитро Іванов (ліворуч), Володимир Зелінка (праворуч). Особистий архів дружин загиблих
Дмитро Іванов та Володимир Зелінка – військовослужбовці 110-ї окремої бригади ТРО. Торік 20 липня внаслідок російського масованого обстрілу на Запорізькому напрямку чоловіки загинули в одному бліндажі.
Історії захисників розповіли Суспільному їхні дружини.
Про Дмитра Іванова
Дмитро Іванов (позивний “Іва”) пішов на фронт добровольцем з перших днів повномасштабної війни. Воював на "нулі" на Запорізькому напрямку. Був старшим сержантом, командиром стрілецького відділення. Про війну розповідав небагато, каже його дружина Ірина:
"Мабуть, він не хотів, щоб про це знали. Він завжди казав, що воно мені не треба. Все, що розповідав, що в них є миші. Скидав фотографії котів, собак. Кожну посилку, що я йому відправляла, там обов'язково було щось для тварин. Якось ніколи не скаржився, що дуже хотілося додому".
Дмитро Іванов на псевдо “Іва” під час військової служби. Особистий архів Ірини Рибки
Ірина завжди намагалася підтримати чоловіка добрим словом та улюбленими смаколиками:
"Я дуже пишалася своїм чоловіком. При кожній можливості я йому складала пакунки. Це кохана людина, і я завжди говорила, що його кохаю, що за нього молюся. Ми майже кожну ніч говорили. Так страшно було пропустити його дзвінок. З телефоном ходила і в ванну, і в туалет", – розповідає Ірина.
Боєць на псевдо “Іва” під час служби. Особистий архів Ірини Рибки
20 липня 2023 року Дмитро мав йти у відпустку, однак не судилося:
"19 липня 2023 року ми пішли з подружками в театр. О 17:00 він мені прислав одне слово: "Живий". У мене такий гарний настрій був. Ми домовилися, що я поїду його забрати у відпустку. Зранку я почала дзвонити, а зв'язку немає… Не відповідав ніхто… Ми зв’язалися з іншими дружинами та поїхали туди, де вони мали бути. Побратими дивилися просто в землю. А потім підійшов хлопець і сказав: "Я вам співчуваю… Вони всі двохсоті… Я бачив списки".
Орден “За мужність” (посмертно) ІІІ ступеня та нагрудний знак “За взірцевість у військовій службі” Дмитра Іванова. Особистий архів Ірини Рибки
19 липня Дмитро разом з побратимами відбили російські позиції та зайняли бліндаж окупантів, а вранці потрапили під масований російський обстріл:
"Вони знаходилися в бліндажі, і туди залетіла танкова міна. Там було п'ять хлопців, наймолодшому з них – 23 роки. Вони всі загинули. Тяжко було, що мій чоловік не відразу загинув, він сам собі ще надавав допомогу".
Татуювання із зображенням Дмитра, яке зробила Ірина па пам’ять про коханого. Суспільне Запоріжжя
Особистий архів Ірини Рибки “У нього був чорнуватий гумор, він завжди говорив правду. Він був справжнім, і мені було з ним дуже і дуже весело. Наше сімейне життя було на гуморі. Він багато читав, дуже цікавився історією”. Ірина Рибкапро те, за що покохала свого чоловіка
Подружжя Ірини Рибки та Дмитра Іванова. Особистий архів Ірини Рибки
Історія Володимира Зелінки
Володимир Зелінка (псевдо "Зелений") добровольцем став на захист країни в перші дні повномасштабного вторгнення. Воював на Оріхівському, Донецькому та Запорізькому напрямках, розповідає його дружина Людмила:
"Його військовий шлях почався добровільно з 5 березня 2022 року. Він був спочатку в Запоріжжі, проходив навчання. Він ніколи не служив у армії… Він старанна людина, якщо він щось робить, він робить на всі 100%".
Володимир Зелінка у роки служби разом з родиною. Особистий архів Людмили Зелінки
Людмила зажди підтримувала чоловіка:
"Коли він приїздив додому, просто виговорювався. Їх просто треба слухати, без ніяких коментарів. Просто людям потрібно все це промовляти вголос, бо їм дуже важко. Третя чи четверта година ранку — ми з ним на зв'язку: коли був відеозв'язок чи просто "плюсик".
Володимир та Людмила Зелінки. Особистий архів Людмили Зелінки
Володимир загинув торік 20 липня в одному бліндажі разом із Дмитром Івановим, розповідає Людмила:
"Вони пішли на вихід. Ми переписувалися з ним 19 липня ввечері. Але 20-го ніхто не відписався. Я почала всіх смикати, бо немає зв'язку. А вони загинули… По них стріляли всім, чим можна: і арта, і танки… Їх було п’ятеро, вони всі загинули".
Особистий архів Людмили Зелінки “Він добрий, людяний, вміє товаришувати, допомагати. У моєму житті дійсно з’явилася людина, де я була дівчинкою, хоча в нас 10 років різниці, я старша, і я стала дівчинкою, жінкою. Я перестала бути тією, що тягне все на собі”. Людмила Зелінкарозповідає спогади про свого чоловіка
У вересні 2023 Людмила та Володимир мали відсвяткувати першу річницю подружнього життя, але не судилося:
"Всі сподівалися на щасливе майбутнє. Він в серпні 2022-го зателефонував і сказав: "Обирай дату, я їду у відпустку. Ми одружуємося". І восьмого вересня ми одружилися. Коли чоловік загинув, я зателефонувала доньці, сказала: "Тато загинув". Їй було важко, дуже важко. Він їй не рідний батько, але вони здружилися, дуже близькі були. Це реально було важко", – розповідає Людмила.
Володимир та Людмила разом з донькою під час весілля та вдома. Особистий архів Людмили Зелінки
Нині Ірина Рибка та Людмила Зелінка стали подругами та допомагають одна одній, а також спілкуються з жінками, які теж втратили коханих:
"Мене привели до волонтерського центру. Там ти шукаєш людей, які тобі близькі, тебе розуміють. Коли чоловік пішов, запитання ставили: “Твій де?” Кажу: “На війні”. А вони: “А як ти його туди відпустила?” Що значить відпустила, це ж не собака, він доросла людина, це було його рішення, це дурні питання, у волонтерському центрі не ставили таких питань. І ми спілкуємося з цими дівчатами, бо нас ніхто не розуміє, як ми одна одну", – каже Ірина Рибка.
Прапори з іменами Володимира Зелінки та Дмитра Іванова | Вручення ордена “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) Володимира Зелінки його дружині Людмилі. Особистий архів Людмили Зелінки
