За інформацією: Суспільне Херсон.
Херсонці живуть під щоденними атаками армії РФ з 2022 року. Російські військові б'ють по місту з фактично усього наявного у них арсеналу озброєння — артилерії, реактивних систем залпового вогню, авіації. Крім того, застосовують ракетні удари та атаки безпілотниками. Як змінився Херсон за роки повномасштабної війни, в яких умовах живуть і працюють містяни — у матеріалі.
Херсон – місто на правому березі Дніпра. До початку повномасштабної війни містяни й гості відпочивали у парках, пили каву на набережній, ходили на екскурсії історичними місцями, погулювались на байдарках плавнями.
Херсон. Набережна парку Слави, 2021 рік. Херсон. Набережна парку Слави, 2021 р. Фото: Херсонська міська рада/Facebook
Сьогодні Херсон — це прифронтова територія, яку щодня обстрілюють російські війська з тимчасово окупованого лівого берега. У місті встановлюють антидронові сітки, пересуваються з детекторами для виявлення безпілотників, а в "червоній зоні" працюють виключно у бронежилетах. Такою стала реальність Херсона — міста, яке живе між вибухами та постійними повітряними тривогами.
Антидронові сітки у середмісті Херсона, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Напівпорожні дороги та вулиці, пошкоджені будинки, згорілі автівки. Таку картину можна побачити у більшості районів. Херсонці говорять, ніде не почуваються у безпеці.
"З дому неможливо вийти, дрони літають, "Молнії", вибухи, артилерія працює. Весь час на небо дивимось, слухаємо. Якщо виліт, то починаємо ховатися. Під ноги дивимось, щоб не наступити на "пелюстки", — розповідає Антоніна Баглей.
Жінка з собакою біля пошкодженої снарядами маршрутки після чергового обстрілу Херсона, вересень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
"Чесно кажучи, якщо порівнювати з 2022 роком, теж саме після деокупації, то набагато важче стало жити. Спочатку страждала Антонівка, потім за нею почала страждати Кіндійка. Потім почали страждати Східний та Острів. І грубо кажучи, зараз тільки половина міста, ну, плюс-мінус, функціонує нормально", — говорить житель міста Володимир Терешко.
Російський снаряд посеред дороги у середмісті Херсоні, грудень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Військові РФ обстрілюють Херсон і громаду з різних видів озброєння. Найчастіше застосовують артилерію та безпілотники. Кількість атак порівняно з 2022 роком збільшилась у рази. Лише за січень 2026 року від обстрілів загинула 21 людина, майже 200 — отримали поранення, з них дев'ять дітей, розповідає керівник МВА Ярослав Шанько.
"Тільки з початку цього року, якщо не помиляюся, росіяни обстріляли нас уже близько 500 разів — використовують усе, що мають. Лише дронів ворог запускає понад тисячу щотижня. Ми постійно співпрацюємо з військовими та всіма структурами, які відповідають за безпеку області й міста. Працюємо комплексно, щоб посилити захист. Щодо протидії дронам, місто закуповує засоби радіоелектронної боротьби та системи виявлення безпілотників. Також у різних районах встановлюємо антидронові сітки", — говорить Шанько.
Зруйована будівля Херсонсьої ОДА та антидронові сітки на центральній вулиці обласного центру, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Також у Херсоні та громаді постійно фіксують випадки дистанційного мінування, говорить начальник відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Херсонській області Андрій Кований. Зокрема, армія РФ застосовує протипіхотні міни-"пелюстки".
"Росіяни обробляють такі міни спеціальною леючою речовиною, і вони буквально "зливаються" з землею та листям. Виглядає як маленький камінець, який помітити дуже складно. Додаткова обробка таких мін лише свідчить про те, що ворог цілеспрямовано вчиняє воєнні злочини проти цивільних. Ми фіксуємо такі з перших днів повномасштабного вторгнення: це і обстріли, і викрадення, катування мирних жителів, ну і інші порушення законів звичаїв війни", — розповів Кований.
Розірвана міна-“пелюстка” лежить на дорозі в опалому листі та снігу, Херсон, лютий 2026 року. Суспільне Херсон
Сліди російських атак видні майже у кожному херсонському дворі. Саме тому обласний центр часто називають "містом забитих вікон". За інформацією МВА, з 2022 року зруйновані майже 900 будинків, пошкоджені понад 7000 об’єктів.
Пошкоджена ударами РФ будівля корпусу Херсонської морської державної академії. Херсон, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Через обстріли більша частина містян виїхала в більш безпечні регіони, решта – лишається. З 2022 року населення громади зменшилося з понад 320 тисяч до 75 тисяч. В самому Херсоні зараз проживає понад 63 тисячі людей.
"Я проживала на Острові. Почав будинок руйнуватися, почали вікна вилітати. Син пішов на війну, а я сюди. У мене була собака, такса-переводнячок. Я так — сумочку взяла і потрібні речі, їжу і собаку", — згадує Надія Курочка.
Будинок з муралом у мікрорайоні Корабел, Херсон, травень 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Вона одна з тих, хто вирішив залишитись у місті, але змушений був переїхати у більш безпечний район. З мікрорайону Корабел жінка евакуювалась у серпні 2025 року. Собаку прилаштувала до рідних в Одесі, сама перебуває у місці тимчасового проживання.
"Чекаю, як буде перемога – я так одразу на свою квартиру, якщо вона там ще ціла. Не знаю, що там зараз, вікна всі побиті. Сусід ремонтував вікна, якоюсь фанерою забивав", — розповідає Надія.
Міст на Острів після ударів РФ, 19 серпня 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Попри складну безпекову ситуацію — Херсон продовжує жити. Комунальники ремонтують комунікації та долають наслідки російських атак, вчителі проводять уроки дистанційно, медики надають допомогу у лікарнях. Є у Херсоні й атрибути колишнього мирного життя – кав’ярні.
"Після деокупації кав'ярня відкрилася, пережила багато подій і навіть один приліт. Дякувати Богу, всі залишились живі, постраждало саме обладнання. І нас так підтримали люди після цієї трагедії, вони нам подарували віру в те, що ми потрібні. О 06:40 ми вже працюємо. Ми вже варимо каву, і ми бачимо, що людям вона вже в цей час потрібна", — розповідає власниця херсонської кав’ярні Наталія Мироненко.
Відвідувачка кав’ярні сидить за столиком біля вікна, на якому залишились сліди після російського обстрілу, Херсон, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
Працювати херсонцям доводиться під звуки повітряної тривоги та постійні вибухи. Окупанти намагаються знищити інфраструктуру міста. Б'ють по освітніх закладах і лікарнях.
"Всі вийшли в коридор, всі, хто може, спустилися в підвальне приміщення, а хто на милицях – за дві стіни. Тому всі в безпеці, в умовній, але в безпеці. Медичні працівники та пацієнти. Звісно, лячно, страшно, але треба працювати", — говорить генеральний директор міської клінічної лікарні Віктор Колісник під час чергового обстрілу армії РФ.
Цегла та уламки у коридорі медзакладу після російського обстрілу, лютий 2026 року. Суспільне Херсон
Лікарня, яку він очолює, продовжує працювати. Лише за 2025 рік тут надали стаціонарну допомогу понад 6000 пацієнтів. Звертаються люди й амбулаторно.
"У нас є підземний пологовий будинок, який працює в закладі. За попередній рік народилося 135 діточок. Всі живі і здорові, це наші українці. Звісно, є нові виклики того, чого ми не бачили до війни. Це мінно-вибухові травми, травми від дронових атак, травми від артобстрілів, опіки. Ну, і вся патологія, яка була для людей, яка завжди була, вона є. Нікуди хвороби не діваються", — говорить Колісник.
Приміщення лікарні після російського обстрілу, Херсон, 16 лютого 2026 року. Суспільне Херсон
За чотири роки повномасштабної війни Херсон змінився. В ритмі життя, маршрутах людей, буденних звичках. Тут більше не рахують дні тижня — тут рахують обстріли. Не планують на місяць уперед — максимум до наступного обстрілу. Та херсонці вірять – це тимчасова ситуація.
"Херсон, мені здається, що відновиться, повернуться місцеві жителі. У кого є будинки, у кого, на жаль, нема. Але треба сподіватися на найкраще", — каже Олена Маніло.
Вулиця у середмісті Херсона, лютий 2026 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
"Ще гарніше він буде. Я нікуди не виїжджала з Херсона. Не було і можливості, як би і не дуже хотілося. Тому що я вірила в те, що він буде наш, він завжди наш", — говорить Вікторія Ніконова.
"Лише залишилося лівий берег нам повернути додому і все, а то все буде добре", — переконана Надія Соколовська.
