Про втрату в громаді повідомила міська рада.
ЖУРОМСКАС ОЛЕКСАНДР АРТУРОВИЧ
08.11.1988 — 25.02.2026 рр.
Олександр Артурович народився у Житомирі. Повну загальну середню освіту здобув у гімназії І–ІІІ ступенів смт. Озерне. Надалі проходив строкову військову службу.
Після сумлінного виконання обов’язків був звільнений у запас. У 2008 році вступив на службу до ДСНС України в Житомирській області, де обіймав посаду сапера-радіомінера. Під час служби навчався у Житомирському національному агроекологічному університеті, де здобув диплом за спеціальністю «Правознавство» та кваліфікацію юриста.
Олександр був доброю, щирою та світлою людиною. Вирізнявся відповідальністю, порядністю та уважним ставленням до оточуючих. У родині він був люблячим сином і братом, на якого завжди можна було покластися, підтримував рідних у складні моменти, допомагав у всьому, робив усе можливе для добробуту близьких.
Особливу любов мав до тварин – завжди піклувався про них.
Олександр був людиною різносторонньою та активною. Він любив мандрувати, ходити в гори, займався спортом, захоплювався автотехнікою та любив читати. Маючи великий досвід саперної справи, написав книгу-посібник з підривних робіт та мінування-розмінування.
Із 2014 року добровільно став до лав ЗСУ, щоб боронити державу від російських агресорів. Він був справжнім добровольцем — високоідейною, вмотивованою людиною, яка свідомо обрала шлях боротьби за Україну.
На початку 2017 року проходив службу в підрозділі «Янголи Тайри», а з 2019 року продовжив службу у складі диверсійно-штурмової групи «Ведмеді».
Воїн, який віддав військовій справі всього себе… Для нього не існувало дрібниць у службі — від парамедика до штурмовика, він опановував різні військові спеціальності, завжди залишаючись прикладом професіоналізму, витримки та відданості.
Він брав участь у численних бойових операціях та штурмах, диверсіях і вогневих ударах у населених пунктах Широкине, Водяне, Гнутове, Саханка, Торецьк, Кримське, Сіверськородонецьк, Авдіївка.
Із початком повномасштабного вторгнення росії Олександр брав участь в обороні Маріуполя у складі полку «Азов».
Разом із побратимами потрапив у полон. У неволі перебував понад рік у нелюдських умовах. Там йому винесли смертний вирок, який згодом було замінено на понад 20 років ув’язнення за значні втрати, яких завдала ворогу його диверсійно-штурмова група.
Через рік Олександр чудом потрапив під обмін. Він казав, що це був його другий день народження.
Після повернення з полону без вагань знову став у стрій і продовжив службу у складі батальйону «Ведмеді» Окремої бригади морської піхоти, до останнього дня беручи участь у бойових діях.
За мужність і відданість Батьківщині Олександр був нагороджений численними відзнаками, серед яких:
• Почесна відзнака 14 ОМПБ «Черкаси»;
• Лицарський Хрест Добровольця;
• Козацький Хрест;
• Знак пошани;
• Медаль «За участь в Антитерористичній операції»;
• Козацький Хрест І ступеня;
• Відзнака «За особливу службу»;
• «Маріуполь. Відстояли – Перемогли»;
• Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
• Нагороджений особистою вогнепальною зброєю.
Побратими згадують його як людину сильної волі, спокою і внутрішньої рівноваги.
Командир морської піхоти про Олександра сказав: «Він захоплював своїм позитивом і спокійністю. Зібрав навколо себе лише гідних людей, бо й сам прожив гідне життя».
25 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Херсонщині сержант Журомскас Олександр Артурович героїчно загинув.
Це велика втрата для підрозділу, для морської піхоти, для ЗСУ та для всієї нашої держави.
Світла пам’ять мужньому Воїну, добровольцю та гідному Сину України.
Вічна слава Герою!
