За інформацією: Суспільне Чернігів.
Григорій Свиридов. Суспільне Чернігів
Так Григорій Йосипович опинився на Смоленщині, де його хотіли всиновити, проте цього так і не сталось. Говорить: близько чотирьох років він поневірявся по колгоспах на території Росії. Потім зміг отримати роботу завдяки тодішньому голові райкому комсомолу.
"Він тимчасово мене влаштував піонервожатим, щоб я хоч трошки мав якісь гроші. Місяць я побув піонервожатим. А через місяць він забрав мене на роботу до себе в райком комсомолу".
Чоловік каже, на той час йому було 17. Саме тоді він розпочав свою журналістську діяльність.
"Я став писати замітку в обласну молодіжну газету про роботу комсомолу нашого району. Зарплата невелика була, 220 гривень".
Григорій Свиридов на фото. Суспільне Чернігів
У Григорія Йосиповича було троє братів. Один із них загинув ще дитиною, двоє продовжували жити в Україні. Каже: постійно хотів повернутись на батьківщину, проте його не пускали. У грудні 1940-го року він написав заяву на звільнення та поїхав у Бобровицю до свого брата.
Як Григорій Свиридов опинився в армії
Якийсь час він жив та працював у Ніжині. А 1941-му опинився в армії. Каже: сам прийшов до військкомату, коли дізнався, що товариш отримав повістку.
"Кажу: «Я зустрів товариша, ви його призиваєте до армії, а чого мені немає повістки?». Мене запитали, якого я року народження. Кажу: «1923 року». Він мене розпитав і каже: «Так приходь, завтра відправка»".
Наступного дня разом з іншими хлопцями вони пішки вирушили до пункту збору. Йшли три дні. На пункті збору чоловік дізнався, що він — солдат 26-го зенітно-артилерійського полку. Спочатку його призначили розвідником. На війні був поранений, мав контузію.
Григорій Свиридов на фото. Суспільне Чернігів
Григорій Йосипович пригадує, перебуваючи у складі піхоти, він ледве не загинув.
"Вони як настрочили з кулеметів, так ми залягли. І я тільки ліг, а в мене саперна лопатка була, я ось так навкоси лопатку приклав, а куля — «вжик». Якби не лопатка, і, якби я прямо тримав, пробила б. І мені, як то кажуть, «капут»".
Коли одружився та що відомо про його дружину
Після закінчення війни чоловік повернувся до Бобровиці, де й одружився. Прожили разом з 1946-го до 1992 року.
Дружина Григорія Свиридова. Суспільне Чернігів
За словами довгожителя, його дружина також брала участь у Другій світовій війні, була зенітницею. Дітей у них не було. Жінка померла понад 30 років тому від онкозахворювання.
"Я більше не одружувався, кандидаток було багато, але я так і залишився. Пам'ятник я зробив подвійний, тобто і для себе місце залишив".
Будинок Григорія Свиридова. Суспільне Чернігів
Чоловік має на руці татуювання: два імені — Гриша та Ліда. Каже, робив його ще у роки війни.
Чим займався після закінчення війни
Після закінчення війни чоловік повернувся до журналістики, почав писати до районної газети. Спочатку був кореспондентом у відділі сільського господарства, а згодом став завідувачем.
Григорій Свиридов. Суспільне Чернігів
У журналістиці Григорій Йосипович пропрацював близько 30 років. За цей час, каже, отримав багато відзнак, зокрема був на нагородженнях у Москві. Говорить, ніколи не думав, що росіяни почнуть війну проти України.
"Оце Путін, ну це свиня. Безпілотники, ракети насилає. Мерзотник, що він робить?".
Чоловік майже 10 років ходить за допомогою ходунків, бо впав і травмував ногу. Наразі йому допомагає сусідка Катерина.
