За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Галина Крисюк на “колгоспному” мосту, який сполучає Сокиринці Тернопільської області із Сокиринцями Хмельницької області. Суспільне Тернопіль
Зараз до школи в сусідню область ходять лише 5 дітей, каже Галина Крисюк. Зменшилася й кількість жителів села.
"Недавно переписала усі жилі будинки. Є 43 хати і 100 людей в селі. А в 1931 році в нас було 137 дворів і 863 людини жили в селі".
Вулиця в Сокиринцях. Суспільне Тернопіль
Є в Сокиринцях і багато закинутих хатів, їх близько сотні.
"В одній з домівок, яка нині покинута, жила наша вчителька. В неї було троє дітей. Тепер дочка в Донецькій області, син теж у Донецькій. Молодший теж виїхав".
Хата, в якій жила вчителька Галини Крисюк. Нині закинута. Суспільне Тернопіль
Біля кожної оселі — криниця.
"Тому що в нас тут неглибоко вода в нижній частині села, десь метрів 8-12, як у кого. Бачите, тут вже воду не дістають, ще є коловорот, але тут ніхто не живе і воду не дістають".
Криниця біля покинутої хати в Сокиринцях. Суспільне Тернопіль
Минулим Сокиринців, каже Галина Крисюк, цікавилася завжди. Але через вчителювання часу досліджувати його не було. А коли вийшла на пенсію, почала вивчати історію села.
"Я постійно цікавилася цим всім. А потім почала читати книжки, мені вже з історичної точки зору було цікаво, що тут у Сокиринцях було, як тут було. Почала записувати розповіді людей".
Найбільше, каже, про село розказувала сусідка, нині вже покійна. Також Галина пригадувала розповіді свого дідуся, який був церковним братом. Згодом створила групу в Фейсбуці й там публікує зібране. Також ділиться старими світлинами Сокиринців і їхніх жителів.
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Фото жителів Сокиринців, які Галина Крисюк публікує у Фейсбук-групі “Сокиринці – частина України”. Галина Крисюк/Facebook
Галина каже, мріє відкрити музей села в школі. Нині її приміщення, як і сільський клуб, закинуті.
Закинута школа в Сокиринцях Гусятинської громади Фото: Суспільне Тернопіль
Закинута школа в Сокиринцях Гусятинської громади Фото: Суспільне Тернопіль
Закинута школа в Сокиринцях Гусятинської громади Фото: Суспільне Тернопіль
Разом з Галиною досліджує минуле Сокиринців і Марія Вейко. Між собою жінки діляться історіями, які вдалося зібрати. Одна з них — про монастир, який був у селі з 1932 року. Настоятелькою в ньому була сестра Текля Левкович.
Галина Крисюк і Марія Вейко тримають книжку “Троянди від сестри Теклі”. У ній описується життєвий щлях настоятельки монастиря в Сокиринцях Теклі Левкович. Суспільне Тернопіль
"Колись цей монастир називали "захоронкою". Чому так? Я розпитувала людей, то казали, що там були захоронені всі думки, все, що хотіли робити, то там все обгорювалося. У монастирі було декілька монахинь, які виконували в селі всю освітню та культурну роботу. Монастир був своєрідною школою, у ньому дівчат вчили писати, в'язати, шити, вишивати, а хлопців — хазяйнувати. Монастир займав увесь будинок. З однієї сторони діти займалися, з другої сторони жили сестри. Згодом у приміщенні був медпункт, навіть роди приймали".
Приміщення, в якому з 1932 року був монастир. Суспільне Тернопіль
Коли до монастиря прийшли солдати Червоної армії, обманом Теклі Левкович вдалося втекти, розповідає Галина Крисюк. Залишилоися в селі й могили черниць. Зараз за ними доглядають місцеві жителі.
Могили монахинь у Сокиринцях. Суспільне Тернопіль
Є й могили учасників підпільного руху, проте інформації про них обмаль, каже Галина
"Одна з могил — Юрка Репетівського, який передавав Феліксові дані, а той був зв’язаний із керівником підпілля. Це все, що ми знаємо і це дуже мало, на жаль. Підпілля в Сокиринцях зараз досліджує один науковець. Він пообіцяв написати про це дисертацію, але зараз чоловік воює на фронті, тому чекаємо, коли повернеться й зможе нам розповісти досі невідомі факти".
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в Сокиринцях. Суспільне Тернопіль
Церква в Сокиринцях. Суспільне Тернопіль
Церкву в селі Сокиринці збудували в 1921 році. Під час Другої світової в неї потрапив снаряд.
"У 1944 році церкву розбомбило, залишилася лише передня частина та дзвіниця. Люди забрали з неї всі церковні речі, частину передали на церкву в сусідньому селі Босири. А вже в 1987 році своїми силами почали відбудовувати нашу церкву. Збирали гроші, збиралися майстри".
Всередині церкву розмалював місцевий художник-аматор, а ще один житель виготовив дерев’яний іконостас.
Хресна дорога, яку намалював місцевий житель для церкви. Суспільне Тернопіль
“Тайна вечеря”, яку для церкви в Сокиринцях намалював місцевий художник. Суспільне Тернопіль
Більш за все, каже Галина Крисюк, хоче, аби про їхнє село не забували, а в покинуті хати повернулися люди.
Покинута хата в селві Сокиринці. Суспільне Тернопіль
