За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Наталія та Ярослав. Фото: Суспільне Тернопіль
"Ця кобилка працювала в кінному клубі. Вона займалася реабілітацією діток і людей з інвалідністю. ЇЇ залишили на закинутій конюшні. Вона там з голоду і від зневоднення помирала", — каже Наталія Загроцька.
Люди з інвалідністю і діти каталися на кобилі. Фото: Наталія Загроцька
Наталія Загроцька. Фото: Суспільне Тернопіль
Щоб урятувати тварину від загибелі, з чоловіком Ярославом вирішили поїхати і забрати її додому.
"Я телефонувала до багатьох людей, які перевозять тварин по Україні. Як тільки дізнавалися, що вона хвора, всі відмовлялися, ніхто не хотів її везти. Ми з чоловіком вирішили знайти час, бо в нас з чоловіком 16 дітей, то ще й була проблема, бо треба було дітей залишити з кимось. Шестеро діток взяли з собою, а десять залишили з нянею".
Наталія Загроцька з чоловіком і Грозою. Фото: Суспільне Тернопіль
Жінка говорить, що подолали 600 кілометрів, знайшли тварину у полі, неподалік закинутої ферми.
"Довго шукали цю кобилку, коли її знайшли, то на ній просто скелет був, вона не могла йти. Ні пити, ні їсти ніхто їй не давав. Вона в холоді весь цей час була. Ми її якось завели в наш бус.Заїхали ми вже за Вінницю, бачу, що вона вже помирає. Я по селі шукала людей, які допомогли б витягнути кобилу з буса. А в селі людей немає, самі жінки, бо всіх забрали на війну. Двоє старших чоловіків допомогли її витягнути. Дідусь приніс їй сіна".
Гроза на закинутій фермі. Фото: Наталія Загроцька
Ще важче було поставити кобилу на ноги та завести назад до буса та продовжити дорогу. Довелося викликати рятувальників.
"Я зателефонувала до рятувальників. Вони не повірили в те, що я їм розповіла. Кажу, що ні, я не жартую, я стою біля кобили, в незнайомому селі, мені холодно. Декілька годин сидимо і померзли. Люди взяли до себе наших дітей, щоб чай попили, бо діти замерзли. П’ять разів я викликала рятувальників".
Перевезення Грози в бусі. Фото: Наталія Загроцька
Чоловік Наталії Ярослав каже, що на допомогу прийшли місцеві поліцейські.
"Ми дуже швидко їхали. Дорога була важка, бо слизько. Тоді якраз такий сильний сніг впав і вітер був. І машиною носило, бо то ж вага і це кінь, жива істота. Потрібно було обережно їхати. Ми постійно ставали по дорозі через кожні кілометрів 50. Давали їй пити, сіно давали. Старалися чим швидше її довезти, бо не знали, чи вона виживе. Нам треба було терміново до лікаря. Ми її, дякувати Богу, довезли живою".
Кобила Гроза. Фото: Суспільне Тернопіль
У родині Загроцьких Гроза живе майже три місяці. Жінка розповіла, що вже вивчили, який у неї характер, які смаколики вона любить.
"Даю для неї овес. Це їй і для розвитку і для очищення шлунку".
Наталія Загроцька годує Грозу. Фото: Суспільне Тернопіль
Доглядати тварину батькам допомагає 14-річний Віктор, коли приходить зі школи. Зараз хлопець вчиться триматися верхи.
Віктор катається на Грозі. Фото: Суспільне Тернопіль
"Я мрію мати ферму і мати також багато коней, щоб навчати дітей, які не можуть ходити, кататися на конях".
Син Віктор. Фото: Суспільне Тернопіль
"Вона була в страшному стані. Думав, що вона не виживе. Зараз вона дійсно Гроза. Йдеш біля неї і в тебе плечі розправляються. Коли вона повністю поправиться, відійде, ми будемо возити дітей, бо в нас є діти з ДЦП, з різними хворобами. Будемо проводити їм кінну терапію, реабілітацію", — говорить Ярослав Загроцький.
Ярослав Загроцький. Фото: Суспільне Тернопіль
