За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Тернополянка Ірина Лиса, яка живе і працює у США. Суспільне Тернопіль
Дизайнерка одягу з Тернополя Ірина Лиса близько 10 років живе у США та має два бізнеси. Її колекції одягу представляли на Fashion 4 Ukraine під час New York Fashion Week. Про свій досвід в Україні та Америці, про роботу й творчість жінка розповіла Суспільному.
Далі її пряма мова:
"Я народилася Тернополі, закінчила 12-ту школу, потім приїхала у Львів. Вчилася в коледжі легкої промисловості, а далі поступила в університет імені Франка. За фахом я магістр культурології.
У мене таке відчуття, що не я обрала дизайн одягу, а він мене. Я вже в школі шила і брала участь в олімпіадах. Було трохи смішно, бо однокласники їздили на олімпіади з фізики, математики, а я з трудового навчання. У мене було призове місце, і потім я вже нічого не робила з трудового навчання в школі. У коледжі я провчилася три роки і вирішила, що це важка праця. І я не те, що боялася праці, а просто подумала, — буду заробляти словом і думкою. Поступила на культурологію в університет.
Але все одно це мене не відпустило, вже на третьому курсі я знову шила весільні сукні в якихось салонах.
Весільне плаття, дизайн — Ірина Лиса. Instagram ira_lysa
З одногрупницею у Львові робила проєкти різні, благодійні покази для дітей-сиріт, розробляла власні колекції. Один з них "Пантелик". Це була спільна робота художниці, ткалі, кераміста, сценографа та музиканта. Тоді з 2014 року вже почалася війна і багато людей мистецтва були розгублені. Хтось не знав, що робити, хтось переосмислював зроблене. Була ідея в тому, щоб знайти свій пантелик, — робити те, що робиш, але робити правильно, чесно. У Тернополі з 2016 року почала розвивати свій бренд, були презентації, благодійні покази. Коли почалося АТО, частину коштів з деяких проєктів ми віддавали на потреби захисників.
Переїзд до США
До США я поїхала в 2016-му з тим самим проєктом "Пантелик". У мене був показ в Українському інституті в Нью-Йорку. Це не той український інститут, який заснований кілька років тому. Це фундація, якій вже більше 50 років, будинок недалеко від Metropolitan Museum. І там дуже багато подій відбувається українських.
Під час епідемії ковіду я шила маски. Маски спочатку були великою проблемою для людей, які працювали в сферах обслуговування. Ми їх шили, роздавали. Мій друг працював тоді на "Голосі Америки", і він каже: "Зніми якесь відео про свої маски". На цьому відео я там щось говорила, вдягала маску, її знімала. А люди ж злі бувають, але мене це навіть розсмішило, бо якась жіночка почала писати: "Таких масок понашивала з вузькими резинками, що й вуха відтопирили". А в мене вуха клаповухі, самі по собі.
Щодо проєктів, то мала покази ще у Філадельфії, в Чикаго. І паралельно знайшла своє місце. Зараз у мене два бізнеси.
Як створюється колекція одягу
На разі дизайн одягу — це для мене хобі. Готую підґрунтя, щоб робити бренд правильно. Проєктую повністю все — від ідеї до кінцевого виробу. У лютому брала участь у Fashion 4 Ukraine під час New York Fashion Week. Перший подібний показ був у вересні, я теж там була, а другий вже в лютому. Колекцію готувала певно місяць. У мене є чітка ідея, що я хочу робити, просто потім бавлюся з тою ідеєю. Зупинилась на тому, що працюю з тканиною з льону і ще додаю якісь елементи, якщо мені потрібно. Це більше кежуал. Я знайшла чеську тканину, яка має цікавий блиск. На фото виглядає, як шкіра, але це льон.
На останньому показі в мене був трошечки інший концепт. У розмові з організатором дізналася, що буде багато брендів білизни. І вона така каже: "Ну, в тебе льон, то може воно не буде достатньо сексі". Ну, думаю, як не буде? Зробила 12 образів — топи, спідниці і, думаю, що моє вийшло більше сексі, ніж просто роздягнута жінка.
Жіночий одяг, дизайн — Ірина Лиса. Instagram ira_lysa
Коли я працюю над колекцією, то вибираю кольорову гаму. Не можу пояснити як саме, але якось воно в мене просто нашаровується, на підсвідомому збирається докупити. Щоправда, в мене немає улюблених кольорів, тому що кожен колір має певний відтінок.
Жіночий костюм, дизайн — Ірина Лиса. Скриншот з відео Instagram ira_lysa
Одяг від Ірини Лисої. Скриншот з відео Instagram ira_lysa
Бізнес в Америці
У мене свій весільний салон і сервіс з ремонту одягу. Це американський сервіс ремонту одягу в Нью-Йорку. Це коли люди можуть повністю перешивати костюми чоловічі, весільні сукні, вечірні або звичайний повсякденний одяг. І це, в принципі, така недешева послуга, вона популярна переважно у великих містах, в маленьких теж, але це можуть бути не настільки значні ремонти.
Також у моєму салоні є плаття українських брендів. У нас працює 10 людей. Переважно це дівчата, українки, які тільки приїхали, або приїхали два роки тому з Тернополя, Чернівців. Києва.
Пригадую, що за три місяці до повномасштабного вторгнення ми в Тернополі винайняли приміщення, взяли машинки в кредит. Я думала робити свої колекції в невеликій кількості, але почалося. Моя бульбашка така, що з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ми всі щось робили, більше чи менше. Мої знайомі організовували благодійні події, покази, когось з кимось контактували. Я б не сказала, що я дуже долучалася, хіба фінансово, бо якраз відкрила свій бізнес. Не було можливості виходити навіть на мітинг. А брат каже: "Ти заспокойся, ти роби свою роботу, бо це теж дуже важливо". Ну, насправді так воно і є, бо в нас є можливість дати роботу трьом сім'ям з України. Три роки тому до мене переїхала мама і молодший брат. А чоловік мій домініканець.
В Україні люди так не працюють, як у США. Там все дуже швидко. Зарплата в Україні йде переважно, як просто ставка. Навіть часто люди не знають свої податки, скільки платять. В Україні високі податки. В Америці переважно погодинна оплата, напевно кожен знає, скільки і за що сплачує податок. Відповідно зовсім по-іншому цінується час. Ну і роботодавець теж по-іншому цінує час, тому ти маєш конкретно окреслений час і ти його працюєш. Інакше в тобі не зацікавлені роботодавці.
Коли ми говоримо наскільки складно взагалі іноземцю розпочати власну справу в Нью-Йорку, то треба розуміти, що там підхід до бізнесу трошки інший. Ти там навіть якщо робиш щось дрібне, то називаєш це бізнес. Там дуже легко відкрити компанію і легко винайняти приміщення. Але знову ж таки залежить, яка сфера. Чому я відкрила власну справу? Бо я звільнилася. Можливо, хтось з таким стикався, але до того, в мене не було такої ситуації, щоб на мене міг підняти голос менеджер, чоловік. Але так сталося, мене почали переводити в різні локації, мікроклімат був не той, що потрібен для роботи, і я таки звільнилася звідти, і так почала власне справу.
Коли я туди їхала, то їхала спробувати. А чому ні? Нью-Йорк — це таке місто, де точно половина людей мови не знає, подумала я тоді, а половина ще й певно нелегально там знаходиться, то і я знайду собі місце. Мову я вчила вже в США, відвідуючи школу.
Мій бізнес знаходиться в містечку Гобокен, це штат Нью-Джерсі, через річку від Манхеттену. Відповідно, що це райони дуже ліберальні, більшість населення знає, що відбувається. І дуже багато було підтримки українцям і Україні. Але загалом, вони хотіли б, щоб було ліпше, але це все ж відбувається не на їхній землі. В американців дуже цікаве поняття демократії як такої. Коли щось іде не так, ти чекаєш, коли прийде твоя черга, коли ти виграєш вибори. Виграли інші — це демократично, їм дати робити те, що вони роблять, бо вони виграли.
Дизайнерка Ірина Лиса. Суспільне Тернопіль
Сумівська історія
У Спілці Української Молоді я з 1998 року, спочатку була в тернопільському осередку, коли навчалася — у львівському. Була в таборах сумівських головним виховником, бунчужною, якогось року була головою крайової управи. Їздила по обміну на табори в Америку. Зараз насправді на громадську таку діяльність, трошки мало часу. Але я вважаю, що з СУМом мені пощастило, бо для дітей таке виховання важливе і корисне. Патріотичне виховання, лідерські якості, відчуття спільності — це все є в Спілці Української Молоді. І навіть, коли ти не маєш змоги часто спілкуватися з сумівцями, ти все одно відчуваєш цю спільність.
Я б не сказала, що дуже американізувалася, у мене є коло друзів українців, домініканські друзі. Мама приїхала, борщі варить. Українська кухня присутня повноцінно. Але мені було дуже цікаво відкривати іспаномовний світ і кухню. У мене така собі мультикультурна ситуація — Латинська Америка, Україна та Сполучені Штати".
Читайте нас у Telegram — екстрені новини
Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber
Приєднуйтеся до нас в Instagram
Наш канал в YouTube
Суспільне Тернопіль у WhatsApp
