За інформацією: Суспільне Вінниця.
Родина Володимира Пальченка, який майже два роки вважається зниклим безвісти. Мари
Звістки про батька чекають двоє їхніх дітей — 8-річна Дар'я та 10-річний Максим.
"Понад два роки тата немає вдома. Дуже його чекаємо, любимо. Чекаємо його повернення. Наше бажання на Новий рік, щоб тато повернувся. Якщо хтось щось знає про нього — повідомте", — сказав Максим Пальченко.
Родина Володимира Пальченка, який майже два роки вважається зниклим безвісти. Марина Пальченко
Сили не впадати у відчай, триматися і вірити, що коханий повернеться допомагають діти, каже Марина Пальченко.
"Те, заради чого я тримаюсь — мої діти, які щодня питають де їхній тато і чекають його додому. Діти знають все як є, що він зниклий безвісти, і ми не знаємо, де він, що він, коли повернеться. Живемо в надії, що він все одно живий і повернеться до нас".
Допомагає у пошуках — подруга родини Ольга Вінокурова, яка нині є головою Об’єднання родин зниклих безвісти. За її словами, за майже два роки пошуків: спершу — у лікарнях, згодом — у російських колоніях, Володимира Пальченка не знайшли. Інформації про нього немає у жодній з інституцій, куди зверталися.
"Після отримання сповіщення, пішли по держструктурах — у координаційний штаб, пояснили куди рухатися. Пішли заповнювати в інтернеті заявки, які тільки можна: Міжнародний комітет Червоного хреста, Національне інформаційне бюро, СБУ. Досі надсилаємо на координаційний штаб, на Лубінця, на НІБ, МКЧХ. Просто: "Ви є в реєстрі, нової інформації немає. Очікуйте". В полоні шукали, на Росію направляли офіційні запити, отримали, що у них такий не числиться. Вони так пишуть усім, бо офіційно у нас немає військовополонених", — сказала Ольга Вінокурова.
Родина Володимира Пальченка, який майже два роки вважається зниклим безвісти, під час акції у Вінниці. Марина Пальченко
Спершу, як розповіла Ольга Вінокурова, вона займалася пошуками чоловіка подруги, тепер — допомагає іншим родинам безвісти зниклих. Стала координатором у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка між рідними зниклих і держструктурами. Задля цього створила об'єднання родин зниклих безвісти.
"Ми повинні зрозуміти, що окрім нас наші рідні нікому не потрібні. Коли звучать цифри мінімум 60 тисяч зниклих безвісти, ти розумієш — держава не буде цим займатися. Треба це робити самим. Треба нагадувати про себе. Цими зустрічами, акціями, що відбуваються, що ми робимо. Треба про себе нагадувати. Є люди, які нічого не роблять, але думають, що держава все повинна їм. Розуміючи масштаби, ми самі маємо докладати зусилля, щоб швидше знайти своїх рідних", — Ольга Вінокурова.
Разом виходять на акції підтримки зниклих безвісти.
