За інформацією: Суспільне Кропивницький.
Акція в Новомиргороді. 28 березня 2026 року. Олена Бочарова
28 березня у місті Новомиргород Кіровоградської області відбулася акція “Боріться за них, як вони боролися за нас” на підтримку військових, які нині в полоні або безвісти зникли. До неї долучились рідні бійців та місцеві жителі. Такі акції у громаді влаштовують з грудня 2025 року.
Про це Суспільному розповіла співорганізаторка акції Олена Бочарова.
За її словами, зібралися в центрі міста о 10:00. Долучилися півсотні людей. Учасники акції тримали світлини рідних та прапори бригад.
"Ми — голос тих, хто не може говорити. Щодня та щохвилини рідні безвісти зниклих й полонених живуть боротьбою. Це боротьба без пауз, без вихідних і без права на втому. Ми шукаємо, пишемо, звертаємося, нагадуємо й стукаємо в усі двері — робимо все можливе і неможливе, аби їх не забули".
Учасники акції тримають прапори зі світлинами та інформацією про зниклого безвісти Андрія Масляного. Новомиргород, 28 березня 2026 року. Олена Бочарова
Олена Бочарова розповіла, що цього разу на акції розгорнули й біло-чорний "Прапор Надії".
"На ньому ми написали імена наших рідних, яких чекаємо вдома. Наша надія незгасна, і ми щиро віримо в їхнє повернення".
“Прапор Надії” з прізвищами полонених та зниклих безвісти бійців та стілець із табличкою “Тут місце того, хто ще не вдома!”. Олена Бочарова
Чоловік Олени зник безвісти 9 липня 2024 року на Покровському напрямку.
"Він з 11-ї бригади, але його прикомандирували до 47-ї. Я так нічого й не знаю про нього. Йому зараз 30 років. Нашій доньці Ані — чотири роки. Акції проводимо, щоб привернути увагу. Щоб люди трішки бачили і трішки розуміли, яка ціна нашого сьогодні. Що наші рідні стоять не тільки за нас, а за всіх людей, за всю країну. Ну і, звісно, щоб наша держава не забувала за них. Робила все можливе і неможливе".
Учасниця акції Альона Малюк розповіла Суспільному, що вона сестра зниклого безвісти бійця Олександра Малюка.
"Він зник 10 травня 2024 року біля села Іванівське Донецької області. Нині нам про нього, на жаль, нічого не відомо. Ми чекаємо й віримо, що скоро він повернеться додому живий та неушкоджений".
Альона Малюк тримає прапор із світлиною зниклого безвісти брата Олександра Малюка. Олена Бочарова
Юлія Жарова чекає на свого чоловіка Олександра Жарова.
"Його призвали 7 березня 2022 року. Мій чоловік зник 7 березня 2025 рок біля села Олександропіль Донецької області. Вже рік нічого не відомо. Ми чекаємо, любимо, сподіваємося і віримо, що він повернеться додому".
Юлія Жарова тримає прапор із світлиною зниклого безвісти чоловіка Олександра Жарова. Олена Бочарова
Акція тривала годину. Наступну планують влаштувати з автопробігом 11 квітня.
Що відомо про “Прапор Надії”
Сергій "Волина" Волинський з Полтави започаткував ініціативу "Прапор Надії". Це біло-чорні прапори, які воїн закликає вивішувати в кожному місті країни – як нагадування про всіх українців, хто перебуває в полоні чи є зниклими безвісти. Про це боєць розповів Суспільному.
Ідея створити символ, який об’єднує, з’явилася під час перебування Сергія Волинського у США, де військовий займався адвокацією теми військовополонених. Ініціатива з’явилася за прикладом американського прапора POWСтяг з написом "Prisoner of war" у перекладі з англійської означає "військовополонений"./MIA"Missing in action" – зниклий безвісти під час бойових дій., який слугує нагадуванням про тих, хто потрапив у полон або зник безвісти.
Чорний – це символ неволі, білий – світла.
