За інформацією: Суспільне Вінниця.
Валерій Торкотюк. Суспільне Вінниця
У полоні захисник захворів на туберкульоз. Розповів, що кашляв кров'ю, але охоронці ігнорували його стан. Лікувати почали через пів року, коли стан став критичним.
"Зробили рентген, сказали, що нічого не бачать, що це десь зв'язка порвалась. Потім з'явилися фонтани крові, кровотеча, яка не зупинялася. Але вони все одно не звернули на це увагу. Коли комісія приїхала, перевірка, тільки тоді почали лікувати. Це вже було в березні. Тобто я захворів 24 вересня, а в лікарню мене повезли 25 березня. Там діагностували туберкульоз й почали лікування".
Знущання та катування, за словами Валерія, в полоні були постійно.
"Вони дуже часто тримали між життям і смертю. Багато людей було хворих, в багатьох були виразки на ногах. І вони не лікували, а підліковували, щоб рана не розходилась, але і не заживала. Дуже часто було в хлопців, що вже майже все зажило, і їх переставали лікувати. Знаю полонених, які рік і більше були з тією ж самою виразкою на нозі. Нога вигнивала майже до кістки".
Валерій Торкотюк. з відкритих джерел
Додому Валерій повернувся у червні 2025 в рамках обміну за Стамбульськими домовленостями. Розповів, що зараз лікується як цивільний: отримує ліки проти туберкульозу, проходить терапію у неврології через грижу та лікує психічні травми.
"Іноді бувають прояви агресії, яку мені важко стримувати. Це з'являлося не тільки в мене, а й у багатьох людей. Нам усім доводилося спілкуватися і жити разом. Далі з'явилися проблеми зі сном, із засинанням. Поки не почав приймати ліки, не було жодного нормального сну без війни, без полону. Сни, де ми щось втрачаємо, не контролюємо ситуацію".
Попри пережите Валерій намагається будувати майбутнє в Україні: вивчає англійську, основи бізнесу і планує залишитися у Вінниці, щоб відкрити власну справу.
"Планую залишитися у Вінниці. Планую запустити тут якусь свою справу. Якщо вийде завези сім'ю, дітей. За кордон не хочу їхати", — сказав захисник.
