Бджолина строкатка, або пістряк бджолиний, — один із найкрасивіших жуків родини клерид. Його легко впізнати за контрастним червоно-чорним забарвленням надкрил і металево-синьою головою.
Цей жук-красень трапляється досить часто.
— Дорослі жуки завдовжки 9–16 мм нерідко зустрічаються на квітах у сонячні літні дні, — розповідає доцент кафедри біорізноманіття та екології ДНУ Віктор Бригадиренко. — Ареал охоплює більшу частину Європи, Північну Африку та значні території Палеарктичної Азії, переважно лугову й степову рослинність. В Україні вид поширений по всій території: на узліссях, луках, у балках, на різнотравних степових ділянках.
Дорослі жуки тісно пов’язані з квітковими рослинами. Особливо часто вони відвідують суцвіття зонтичних (Apiaceae) — кріп, моркву, петрушку, селеру, пастернак, борщівник. Тут вони живляться пилком і нектаром. Завдяки густому опушенню тіла бджолині строкатики здатні переносити велику кількість пилку, беручи участь у запиленні рослин.
Втім, раціон жука не обмежується рослинною їжею. Бджолині строкатики полюють на дрібних комах — насамперед трипсів (більшість із яких є небезпечними шкідниками рослин), дрібних жуків та інших безхребетних, які відвідують квіти.
Багато хто, напевно, бачив цього чудового жука, але навряд чи замислювався, корисний він чи шкідливий.
Насправді — і те, й інше.
— Біологія розмноження цього виду дуже незвичайна, — пояснює зоолог. — Самки відкладають яйця в гнізда поодиноких бджіл-осмій і мегахіл (родів Osmia та Megachile), а іноді й у вулики медоносних бджіл. Личинки, що вилуплюються, живляться запасами корму, личинками та лялечками господарів. Таким чином, личинки бджолиного строкатика ведуть паразитоїдний або хижий спосіб життя. Їхній розвиток відбувається всередині бджолиних гнізд, де вони знаходять усе необхідне для росту. Там само вони заляльковуються, після чого дорослий жук залишає сховище.
У природних екосистемах бджолина строкатка відіграє подвійну роль. З одного боку, дорослі особини беруть участь у запиленні рослин і регулюють чисельність дрібних комах. З іншого — личинки зменшують чисельність деяких поодиноких бджіл, виступаючи природним чинником регуляції їхніх популяцій.
Найчисленніший цей вид у лучних і степових екосистемах із багатою квітковою рослинністю (різнотрав’ям). Для його існування необхідне поєднання кормових рослин для імаго та гніздових біотопів бджіл-господарів, де розвиваються личинки.
За словами ентомолога, господарське значення бджолиного строкатика неоднозначне. За високої чисельності личинки можуть завдавати шкоди бджільництву, пошкоджуючи розплід медоносних бджіл в ослаблених сім’ях. Однак такі випадки трапляються порівняно рідко й зазвичай не призводять до значних економічних збитків.
Водночас дорослі жуки є корисними ентомофагами та запилювачами. Вони знищують дрібних шкідників квіткових рослин і водночас переносять пилок між рослинами.
Та краса цілком компенсує шкідливі звички цієї комахи.
