За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 30 жовтня 2025 року: Сергій Костюченко, Руслан Гуцул, Анатолій Степаненко. Іванівська сільська рада/Сергій Лаєвський/Срібнянська селищна рада
На Чернігівщині 30 жовтня в останню путь провели двох захисників України: Анатолія Степаненка, Сергія Костюченка та Руслана Гуцула, які загинули на фронті.
Про це повідомили Срібнянська селищна та Іванівська сільська рада на своїх сторінках у Facebook. Також інформацію Суспільному надав чернігівський історик Сергій Лаєвський.
Анатолій Степаненко народився 23 жовтня 1970 року в селі Карпилівка. Після закінчення місцевої школи навчався у Дігтярівському СПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста.
Анатолій Степаненко. Срібнянська селищна рада
У 1988 році його призвали на строкову військову службу, яку проходив у десантно-штурмових військах.
Люди навколішки вшановують пам’ять загиблого бійця. Газета “Срібнянщина”
Після повернення додому працював трактористом і комбайнером у колгоспі "Дружба" та у ТОВ "Батьківщина". Одружився, разом із дружиною виховав трьох дітей. Згодом сім’я переїхала до села Горобіївка, де Анатолій Миколайович продовжив трудову діяльність.
Прощання з загиблим Анатолієм Степаненком у рідному селі. Газета “Срібнянщина”
У червні 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
Люди навколішки зустрічають кортеж з тілом загиблого бійця. Газета “Срібнянщина”
Загинув Анатолій Степаненко 6 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Поховали воїна у рідній Карпилівці.
Сергій Костюченко народився 25 грудня 1969 року в селі Ладинка. Закінчив 9 класів Ладинської школи, після чого навчався у місті Чернігові у професійно-технічному училищі №18, де здобув фах тесляра.
Сергій Костюченко. Іванівська сільська рада
Працював у колгоспі трактористом, а згодом — експедитором у санаторії "Десна".
"Добрий, щирий, працьовитий — таким Сергія запам’ятають усі, хто мав щастя знати його особисто. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав добре серце і відкриту душу", — згадують про чоловіка у громаді.
З перших днів повномасштабного вторгнення — з 24 лютого 2022 року — пішов добровольцем боронити рідну землю. Служив у військовій частині А 1815, був солдатом, старшим стрільцем – оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
У період з 17 жовтня по 4 листопада 2023 року брав участь у запеклих бойових діях на території Донецької області.
Саме там, 4 листопада 2023 року, у районі населеного пункту Старомайорське Волноваського району, зв’язок із ним обірвався. Весь цей час Сергія вважали зниклим безвісти.
Відспівали воїна у Катерининській церкві у Чернігові, поховали у рідному селі.
Руслан Гуцул народився 3 липня 1977 року у місті Потсдам (Німеччина). У 1992 році закінчив середню школу у республіці Білорусь. Строкову службу проходив теж у Білорусі.
Руслан Гуцул. Сергій Лаєвський
Коли переїхав в Україну працював комірником на фірмі "Дарія", потім — на фірмі з виготовлення тротуарної плитки. Понад 10 років був приймальником товару у магазині "Сільпо".
10 лютого 2023 року Руслана Гуцула мобілізували до лав ЗСУ. Службу розпочав в 405-му батальйоні, воював на Куп'янському напрямку. Потім бійця перевели в 3-тю окрему штурмову бригаду, мав звання старший солдат.
Під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку зник безвісти 13 березня 2024 року. Через 19 місяців бійця визнали загиблим за допомогою ДНК-експертизи.
Поховали Руслана Гуцула у Чернігові на кладовищі Яцево.
