За інформацією: Суспільне Чернігів.

Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 19 листопада 2026 року: Вячеслав Жаворонков, Віктор Поляков. Ніжинська міська рада/Марина Король

На Чернігівщині, у Ніжині та обласному центрі, 19 листопада в останню путь провели двох захисників України — Віктора Полякова та Вячеслава Жаворонкова.
Про це повідомили на сторінці Ніжинської міськради у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Віктор Поляков народився 23 жовтня 1972 року.

Віктор Поляков. Ніжинська міська рада
На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем став на захист Батьківщини.
Служив у Ніжинському 163-му батальйоні. Брав участь у боях за Чернігівщину та Київщину, разом із побратимами пройшов Бахмут і Соледар.
«Віктор був мужнім, цілеспрямованим і відданим Україні. А за військовою силою стояла людина з великим серцем — люблячий батько, турботливий сім’янин, мудрий і стриманий чоловік. Він умів вислухати, дати слушну пораду та знайти слова підтримки для кожного», — згадують про військового у громаді.
Загинув Віктор Поляков 7 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Поховали воїна у селі Безуглівка Лосинівської громади.
Вячеслав Жаворонков народився 20 жовтня 1983 року в місті Чернігові, де пройшли його дитинство та більша частина життя.

Вячеслав Жаворонков. Марина Король
Навчався у школі № 29. Після її закінчення здобув професію електромонтажника у Вищому професійно-технічному училищі № 15. Згодом продовжив навчання в Чернігівському педагогічному університеті, який закінчив з відзнакою та здобув вищу освіту за спеціальністю «Вчитель фізичної культури та організатор туристичної діяльності».
«Славік мав багато захоплень. Дуже любив спорт, захоплювався туризмом, обожнював кататися на велосипеді. Йому подобався активний відпочинок, рух, нові враження та можливість насолоджуватися життям. Особливе місце в його житті посідала музика. Він був справжнім поціновувачем музики, дуже її любив і сам грав на гітарі. Також він безмежно любив тварин», — згадують рідні про Вячеслава за інформацією Сергія Лаєвського.
До початку військової служби Вячеслав працював торговельним представником.
У 33 роки у чоловіка народилася донька Аліса.
«Вона була його найбільшою радістю та особливою любов’ю», — згадують рідні про Вячеслава за інформацією Сергія Лаєвського.
У березні 2024 року чоловік долучився до лав Збройних сил України. Проходив службу у складі 81-ї бригади. Він був майстер відділення взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Загинув військовий 15 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання разом зі своїми побратимами поблизу селища Дронівка Бахмутського району Донецької області.
Після цього понад рік він вважався зниклим безвісти. Лише в листопаді 2026 року загибель Вячеслава була підтверджена за результатами збігу ДНК.
Попрощалися з воїном у Чернігові. Поховали його на кладовищі «Яцеве».
