За інформацією: Суспільне.
Весілля Богдана та Іванни. Іванна Мигалко
До початку повномасштабної війни Богдан сім років працював у патрульній поліції Хуста. Саме тому після мобілізації до лав Збройних сил України у 2024 році йому дали позивний Коп.
За словами Іванни, навіть перед бойовими виходами чоловік завжди знаходив можливість написати повідомлення та поцікавитися, як справи у сина.
Полеглий військовослужбовець Богдан Мигалко. Іванна Мигалко
19 грудня 2024 року Коп вирушив на виконання бойового завдання на Курському напрямку. Через вісім днів родині повідомили, що військовослужбовець зник безвісти.
«Побратими розповіли, що почався бій, штурм. Мій чоловік і ще один хлопець почали відходити. І все-таки вони мені давали ту маленьку надію, заради якої я трималася, на те, що все-таки на тому місці, де вони були, нікого не було. І це мене тримало — що все ж він міг бути живий, міг потрапити до полону. Моє серце не хотіло вірити в щось погане», — каже дружина.
Протягом 15 місяців жінка чекала на звістку від чоловіка й писала йому листи у щоденник. Весь цей час Іванна вірила, що коханий повернеться й прочитає їх.
«Знову день без тебе і марно. Бо коли тебе немає поруч, душа не радіє, йде дощ і тиша. Я все ще чекаю звістки від тебе. Спитаєш: “Як день пройшов?” Важко. Кожного ранку я прокидаюся з думкою: “Де ти є?» (Прим. уривок зі щоденника).
Лист дружини полеглого військовослужбовця. Рената Яцко. Суспільне
Однак у квітні 2026 експертиза ДНК підтвердила, що Богдан Мигалко загинув 21 грудня 2024 року. Найважчим, говорить Іванна, було пояснити втрату маленькому синові, коли привела його на могилу до батька.
«Перша думка, що прийшла мені в голову, я сказала, що тато став зірочкою. І завжди, коли ми гуляємо, він каже: «Мій тато є найяскравішою зірочкою», — ділиться жінка й додає, що малий досі чекає на тата: «Мамо, а коли він прийде?». А я кажу: «Синку, він не прийде, тому що він на небі. І він прийде до тебе тільки в снах».
Дружина та син полеглого військовослужбовця Богдана Мигалко. Іванна Мигалко
Сьогодні Іванна продовжує берегти пам’ять про чоловіка. Зберігає його речі — обручку, берет, поліцейську форму та інше.
«Він назавжди залишається для мене тим самим Богданом, тим самим блакитнооким красенем, якого я його пам’ятала. Насправді, моїм «Копом».
