За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Вінниця
Суспільному Юлія розповіла, що протягом року від дня загибелі чоловіка на війні все згадувала і писала: як познайомилися, 15 років щасливо прожили у Криму, як народилися діти, як вона любила свого "Джмеля", а він любив її, свою "Бджілку". Книга про кохання, яке, за словами авторки, трапляється раз на мільйон.
“Ми всі втомилися від війни, втрат, але найбільше цей біль відчуваю і я хотіла ділитися ним так, щоб люди відчували, що я продовжую жити, бо так хотів мій “Джміль”! Він просив мене продовжувати жити: “Ти маєш жити, тобі не личить хустка. Ти маєш більше покласти у пакет і лишити на смітнику…”. Він снився мені, і тому я зрозуміла, що в такому ключі мені потрібно писати книгу”, — сказала Юлія Гаврилюк.
Фото: Суспільне Вінниця
Книгу жінка назвала "Мій Джміль із брунатними очима". "Джміль" — псевдо її чоловіка Володимира Гаврилюка. "З брунатними очима” — бо саме такі були у коханого.
“Я в цих очах читала таку підтримку. Ці очі — мій маячок провідний у подальшому житті. Як я писала у книзі — “ці очі у Ялті запамʼяталися мені”. Мене мотивує його погляд. Навіть на портреті… Його очі на мене по-інакшому дивляться після кожного мого кроку, нової перемоги й просто бажання не вмерти”.
Фото: Суспільне Вінниця
Впорядкувати написане Юлія вирішила, аби люди пам’ятали, якою ціною українці здобувають перемогу.
“Я намагалася не виплакати просто біль, а показати, як звичайні хлопці — герої з села, які любили Україну понад усе — своїм життям показували й ставали прикладом для інших. Щоб весь світ про це знав: якою ціною здобувалася наша перемога. Я вірю у те, що вона має бути!”, — сказала Юлія Гаврилюк
Володимир Гаврилюк після Євромайдану й анексії Криму боронив Україну на Донеччині.
“Він говорив: “У нас так легко забрали своє. Їм сподобалося. І я не готовий віддавати усю державу, я боротимуся, щоб у моїх дітей було майбутнє, щоб Україна була, і ми повернемо Крим”. Коли він був в АТО, я його чекала з визвольними танками доти, доки це було можливим”.
Фото: Суспільне Вінниця
Через окупацію півострова подружжя Гаврилюків вимушено переїхало на батьківщину чоловіка — у село Степанівка на Вінниччині. Побудували дім, в якому він не встиг пожити, і камін, про який мріяв, але так і не запустив, розповіла Юлія. У перший день повномасштабного російського вторгнення “Джміль” вступив до тероборони. Дружина — почала волонтерити. Створила осередок “Степанівські бджілки”. Про смерть коханого жінка дізналася за п’ять годин до 2023 року. Тіло чоловіка повернули з полону під час обміну.
Фото: Суспільне Вінниця
“Я тобі за життя була музою, але після ти став моєю. Моїм роздумом, розпачем, тугою”, — сказала Юлія.
У книгу увійшли не всі її вірш. 40 робіт — не на загал.
“Вони не мають оптимістичного підґрунтя, і я їх не додавала у цю книгу. Сподіваюся, що я буду продовжувати писати і що моє серце повністю відновиться, і я буду реабілітована повноцінно. Це була моя терапія. Я хотіла показати, наскільки вона дієва”.
Фото: Суспільне Вінниця
Юлія розповіла, що писати допомагали й надихали діти.
“Вона писала цю книгу про свої та про наші переживання”, — сказав син Володимир Гаврилюк.
“Тато… був звичайний, а став з крилами”, — розповіла донька Анна.
У Вінниці відбулася презентація книги. На захід прийшли пів сотні людей: друзі, рідні, побратими “Джмеля”.
“Володя “Джміль” — мій товариш, сусід. Я його останнім бачив. Це патріот, людина з великої літери. За Україну рвав усіх. У 2014 році вдома не залишився і зараз. Ця людина загинула за нашу з вами свободу! Ці вірші — це сльози. Коли її читаєш, то рве душу. Це велика трагедія для України, особисто для мене і його сім'ї”, — сказав військовослужбовець Олександр Білан.
Фото: Суспільне Вінниця
“Я прочитала більше половини книги, одразу всю не змогла. Дуже мені важко. Плачу багато. Там усе правда: від початку і до кінця. Як вони починали, жили, починали одне одного розуміти”, — розповіла сестра Володимира Гаврилюка — Любов Ткачук.
Книга вийшла накладом у 200 примірників. 150 — уже розкупили. Відпуск за собівартістю. Екземпляр коштує 330 грн. Юлія розповіла: якщо буде попит, то друкуватиме іще.
