За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовий Сергій з позивним “Каспер”. 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада/Facebook
Сергій з позивним "Каспер" — військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік родом з Сумщини. Кілька років тому Сергій працював у Чехії та Польщі, а перед початком повномасштабної війни займався ремонтними роботами.
Історію військового розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook.
У перший день повномасштабного вторгнення російські танкові колони зайшли в прикордонні села Сумщини, і Сергій із п’ятьма друзями вирішили поїхати на захід Україну. З собою чоловіки взяли двох дівчат і двох вагітних жінок, у тому числі вагітну на 9 місяці дружину Сергія. Дорогою їм довелося обганяти російську військову техніку, що прямувала на Київ. Десантники однієї з колон на "БТРБойова броньована колісна або гусенична машина підвищеної прохідності, призначена для транспортування піхоти зі складу механізованих підрозділів на полі бою, ведення ними бою з машини та вогневої підтримки їх в період та після спішування." із закритими балаклавами обличчями навели на машини автомати, тому хлопці збавили швидкість.
"Напевно, ми діяли нерозсудливо. Але тоді ще не було Бучі, Ірпеня та інших міст, де росіяни просто так розстрілювали цивільні машини й мирних людей. Коли десантники навели на машину автомати, стало моторошно. Але ми діяли автоматично й проїхали далі. По-справжньому страшно стало набагато пізніше, коли згадували цей епізод", — сказав Сергій.
На захід України молоді люди їхали 3 дні. По приїзді хлопці зареєстрували вагітних жінок у місцевій лікарні й всі разом пішли в найближчий військкомат. У Сергія змалку були проблеми зі здоров’ям, через які його не взяли на строкову службу і зняли з військового обліку. Однак у військкоматі він про це не сказав і разом із друзями потрапив у 128 ОГШБр. Через кілька тижнів після того, як чоловік прибув у зону бойових дій на Запоріжжя, його дружина народила сина.
"Про жодні відпустки за сімейними обставинами мова тоді не йшла, тому я зміг побачити сина тільки по відеозв’язку. Однак у травні народила дружина мого товариша Віталія, і він вмовив командування дати 10-денні відпустки нам обом. Так я вперше зміг побачити сина, потримати його на руках. Здоровенький карапуз уже був, півтора місяця",— поділився військовий.
У 128-й бригаді Каспер керує дроном-розвідником. Він із побратимами неодноразово виявляв російські цілі далеко за лінією зіткнення й коригував по них вогонь, в тому числі з реактивних систем "Himars" та авіації.
Сергій на війні від початку повномасштабного вторгнення Росії. Чоловік каже: найважчим для нього є те, що не може бути поруч із рідними.
"Уже майже два з половиною роки син росте без мене. За цей час я мав чотири відпустки — дві по 10 і дві по 15 днів. Ми щодня спілкуємося з сином по відео, він дуже любить мене, тягнеться. Коли їду з відпустки, не відпускає, а потім ображається. Як пояснити йому, що я думаю, як усе бачу? Те, що мої рідні далеко, — найважче. Це єдине, що тягне додому, а з іншим можна миритися. Але ми прекрасно розуміємо, що будемо тут до кінця — або поки нас не стане, або поки не закінчиться війна. Я готовий, ми зробили свій вибір", — сказав боєць.Читати ще
Читати ще “Найбільша моя ціль — російський танк”: історія військового 128-ї Закарпатської бригади Ростислава
