За інформацією: Суспільне Рівне.
"Чотирнадцять імен, кожне з яких — назавжди у пам'яті". Так про татуювання на лівому плечі розповіла жителька Рівненщини Ольга — мама загиблого військового Костянтина Юзвюка. Імена та позивні полеглих бійців жінка набила, щоб згадувати історію кожного під час загальнонаціональної хвилини мовчання.
Жінка пояснила, чому обрала для татуювання саме ліве плече:
"Саме ця рука, саме цей момент. Біля серця. Щоб вони завжди були при мені, щоб я більше нікого не забула, щоб я більше нікого не пропустила у своїй “хвилині пам’яті”.
Татуювання містить 14 імен загиблих бійців.
"Петро “Чорний” Полицяк — це кіборг з Донецького аеропорту. Цей хлопчина приблизно у такому ж віці загинув, як був мій Костя. Роман Міськов був нашим волонтером “ДАР”. Це було завжди усміхнне дитя. Вася Папежук — це швагро ще одного мого військового. І це вже як рідня. В’ячеслав Сернюк теж із Володимирецького району. Я пам’ятаю, як він був в відпустці і просив, щоб я прийшла до нього на залізничний вокзал. А я тоді дуже погано почувалася. Кажу: «Славчик, ми ще побачимося». І, на жаль, ми більше не побачилися. Максима “Далі” знають дуже багато і рівнян, і за межами міста, за межами України. Сергій “Бабай” Мотузяк. Сергій загинув кілька місяців тому. Це був побратим мого сина. Саша Рожко — це мій однокласник. Андрій Мехеда — це був в якийсь мірі моя “подружка”. Ми з ним познайомилися під Попасною".
Василь Папежук надала Ольга Юзвюк
Костя Юзвюк надала Ольга Юзвюк
Тарас Козлишин надала Ольга Юзвюк
Олександр Волчецький надала Ольга Юзвюк
Сергій Бабай надала Ольга Юзвюк
Роман Міськов надала Ольга Юзвюк
Андрій Мехеда надала Ольга Юзвюк
Олександр Рожко надала Ольга Юзвюк
Вʼячеслав Сернюк надала Ольга Юзвюк
Дмитро Гецко надала Ольга Юзвюк
Максим Кривцов надала Ольга Юзвюк
Женя Герасимик надала Ольга Юзвюк
Петро Полицяк надала Ольга Юзвюк
Ольга Юзвюк додала, що серед імен є також близькі родичі та друзі родини.
"Герасимик Женя — на прощанні з Костею Женя підійшов і сказав: “Ми помстимося”. Тарас Козлишин “Карай” — це друг нашої родини. Тарас загинув під Києвом. Саша Волчецький — це ще один однокласник. Він з Володимирця. Саша був ковалем від Бога. Микола “Кіндер” Силко — це племінник, це наш Миколка. 15 лютого буде два роки, як Миколка загинув. І Костя. Костя, який просто Костя".
Жінка зазначила, що готова продовжувати список імен, якщо доведеться, однак сподівається, що цього не станеться.
"Я буду продовжувати, щоб не пропустити жодного імені. Наразі ще є зниклі безвісти, але я всім серцем сподіваюся, що вони не потраплять на цю руку. Я просто хочу обняти Юрика, хочу обняти Сашу. Бо це теж мої… Я не хочу більше сюди нікого додавати".
