За інформацією: Суспільне.
Захисник Сергій Амандурдиєв з Миколаївщини з 2016 року служить у війську, учасник АТО. У 2024 році чоловік потрапив у полон на Донеччині, додому повернувся у 2026 році в межах обміну. Станом на 8 вересня воїн продовжує службу в 79-й ОДШБОкрема десантно-штурмова Таврійська бригада та бере участь у патріотичних акціях.
З десантником, який десять років служить у Збройних силах, поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Після закінчення Первомайської ЗОШЗагальноосвітня школа №1 Сергій Амандурдиєв вступив до місцевого професійно-технічного училища.
«Я обрав спеціальність теслі-столяра, а у 2016 році мене призвали на військову строкову службу. Служив в Одесі, а через сім місяців підписав контракт. Був прикомандирований у 80-у ОДШБ. Звідти вже з побратимами ми близько десяти місяців були на Луганському напрямку», — розповів чоловік.
За словами Сергія, за час служби опанував військові професії — кулеметника та водія.
«У 80-ку я прийшов маленький, худенький. А ротний каже: «Ти будеш кулеметником». Вантажить на плечі два кулемети й біжу я полігоном на пристрілку, а ті кулемети об ноги чіпляються, об землю б’ють. Але, в результаті, професія кулеметника мені сподобалася, навіть дуже», — говорить захисник.
Військовий Сергій Амандурдиєв. З особистого архіву Сергія Амандурдиєва
З 2024 року Сергій Амандурдиєв воював у 79-й бригаді. На Донецькому напрямку він потрапив у полон, де пробув два роки — в Чечні.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Тяжко було, але ми знали, що нас поміняють. Головне було — не зійти з розуму. Я через місяць почав активно займатися спортом, наскільки було це можливо в тих умовах. Ще читав книжки, багато читав», — розповів військовий.
«Коли давали якийсь суп, то виловлював хоч хрящик, щоб організм тримати у формі. В бараці, коли починались розмови про дім, то я старався не вступати, щоб себе не мучити й не засмучувати. Там залишилися хлопці, яких тримають досі. А я втратив хлопців, з якими стільки років був плечем до плеча».
Військовий Сергій Амандурдиєв. З особистого архіву Сергія Амандурдиєва
Зі слів Сергія, важко згадувати бої на фронті та полеглих товаришів.
«Коли ти чуєш по рації, що твій побратим при заході в посадку підірвався «на колокольчиках»… У нього мінус дві ноги, ти чуєш його крики на все поле, а допомогти не можеш, бо ляжеш поряд. А він 12 годин повз, йому скидали воду, батарею до рації».
«А було таке, коли ти хвилину тому з побратимом пив каву, він виходить, там неважкий скид — і він вже легкий “триста”, а за пару годин уже “двісті”», — пригадує захисник.
Після реабілітації військовослужбовець повернувся додому, де зустрівся з мамою. Наступного дня вона померла, розповів Сергій.
Зараз, каже, долучається до патріотичних акцій на знак вшанування пам’яті. Напередодні чоловік брав участь у патріотичному забігу за свого однокласника.
«Він врятував мені життя, коли я тонув у річці Буг. Коли я повернувся з полону, то дізнався, що він загинув. Дехто вмикає російську музику і кайфує, бездумно витрачає гроші, не донатить. А за дві хвилини викуреної цигарки тут може загинути десяток бійців», — говорить воїн.
Військовий Сергій Амандурдиєв під час забігу. З особистого архіву Сергія Амандурдиєва
Після всього пережитого, зі слів Сергія, звикав до життя по-новому. Увесь цей час чоловіка підтримувала дружина.
«Вона ходила й досі ходить на всі акції, хоча знала, що я в Чечні. Нас показували на відео, але ж спілкування з родинами не мали, а дуже вірили. Вона найкращий мій товариш і друг, моя опора. Ми сім років разом, а цього місяця — чотири роки, як чоловік і жінка», — розповів він.
Військовий Сергій Амандурдиєв разом з дружиною. З особистого архіву Сергія Амандурдиєва
Також, говорить Сергій, допомогу ветеранам надає волонтерський штаб, зокрема юридичну.
«Щоб подолати бюрократичні питання, взяти довідки. Вони пояснюють або самі з нами ходять по інстанціях», — додав військовий.
