Велика прийомна родина Марини та Михайла Шульгіних. Після одруження вони вирішили взяти під опіку діток.
«Ми планували зробити це до війни, та вийшло так, що 23 лютого 2022 року нам прийшла рекомендація, що ми можемо взяти дітей, а 24-го почалася війна. Здається, війна мала б все зупинити, але наша історія тільки розпочалася», — говорить Михайло Шульгін.
Прийомне батьківство — це особливий шлях, який обирають люди з великим серцем і бажанням змінити не лише чиєсь життя, але й своє власне.
Це завжди великий крок, який супроводжується сумнівами та страхами.
Відео дня
«Ми хвилювалися, чи впораємося, чи зможемо дати дітям усе необхідне: любов, увагу, піклування», — розповідає Марина. Але бажання дарувати любов і бачити, як змінюються дитячі життя, переважило всі страхи.
«Діти не винні в тому, де вони народилися чи що сталося з їхніми батьками. Якщо в серці є бажання допомогти, це вже правильний крок», — додає Михайло.
Після того як у родині з’явився прийомний син Макарчик, вони народили свою власну донечку — Аріель. Згодом родина поповнилася трьома сестричками.
Родина Марини та Михайла — це історія про тепло, підтримку та радість від проведення часу разом. Щодня вони знаходять способи бути ближчими одне до одного:
Щовечора родина читає книги, спілкується, організовує концерти.
«Коли в родині з’явилися дівчата, нашою традицією стало влаштовувати концерти. Тут кожен має свою роль, і всі активно беруть участь», — розповідає Марина.
Настільні ігри стали частиною їхнього сімейного життя.
«Спершу наш син Макар не грав, але коли приїхали дівчатка, він теж захопився», — додає мама.
Щонеділі сім’я відвідує церкву.
«Це особливий час, коли ми всі разом зосереджуємося на духовному», — говорить Михайло.
Прийомні діти часто приходять у родину з травмами та страхами.
«Дівчатка були дуже закритими, колючими. Але з часом вони стали обійматися, довіряти. Бачити, як діти змінюються, стають відкритішими, щасливішими, — найбільша радість для батьків», — ділиться Марина.
Родина отримує допомогу від громади та держави.
«Нам надали квартиру, допомогли меблями та технікою. Соцслужби також організовують майстер-класи для батьків, підтримують психологічно», — розповідає Марина.
Чи важко справлятися з батьківством?
Коли йдеться про прийомне батьківство, часто люди зупиняються через страхи: чи вистачить грошей, часу, сил. Але Марина та Михайло, які відкрили своє серце для дітей, доводять, що ці страхи можна подолати, і це відкриває неймовірний світ змін.
«Це дуже відповідально. Але якщо вас зупиняє матеріальний стан чи те, що у вас буде менше часу на себе, знайте: це дуже класно. Це школа, яка змінює ваше серце», — каже Марина.
«Вибратися на гору — теж важко. На Говерлу, наприклад. Але потім краєвид, який ти отримуєш, нівелює втому. Так і з вихованням дітей — це безумовно важко, але та радість, сміх, які вони приносять, надають іншого сенсу життю», — говорить Михайло.
Прийомне батьківство — це не лише про допомогу дітям. Це про створення нового світу, де є місце для любові, турботи та віри в краще майбутнє.
«Для того, щоб стати прийомними батьками, перш за все потрібне бажання, а ще певний пакет документів. Після того, як збирається потрібна інформація, люди звертаються до центру соціальних служб, і ті їх вже направляють на навчання, за результатами якого пара отримує рекомендації. Після навчання й отримання рекомендацій родина звертається із заявою до служби, і тоді починається процес влаштування дитини у родину», — повідомляє заступниця начальника служби у справах дітей Ярослава Прокопчук.
Марина та Михайло наголошують: прийомне батьківство — це відповідальність, яка змінює вас самих.
«Це важко, але це важкість із сенсом. Ви стаєте кращими, відкриваєте в собі те, чого не знали раніше», — каже Марина.
Михайло додає: «Діти змінюють вас більше, ніж ви їх. Вони дають вам радість, яку не порівняти ні з чим».
Якщо Ви вирішили стати прийомними батьками – звертайтесь до служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради за номером: 067 441 81 94
Або приходьте за адресою: майдан імені С. П. Корольова, 4/2, каб. 128
Джерело: Житомирська міська рада
